Volodymyr Boiko
Я знову передаю полум’яний привіт лейтенанту Баканову та генеральному прокуророві Рябошапці. Вже п’ятий день ці високі достойники все ніяк не можуть визначитись, що ж робити з моєю скромною персоною, яку вони збирались затримувати в аеропорту «Бориспіль».

Нагадую, що 4 січня о 9-й ранку доблесна Служба безпеки України розпочала виїмку в державних установах України документів, де згадується моє ім’я, й затримала працівників одного з сервісних центрів МВС України як підозрюваних у «справі журналіста Бойка». Такий поспіх у вихідний день був спричинений тим, що 6 січня я повертався в Україну за-за кордону й у Головному слідчому управлінні СБУ мало бути вже підготовлено клопотання про обрання мені запобіжного заходу, а також проведений обшук у мене вдома з метою встановити джерела, які мені передають інформацію про протиправну діяльність керівництва СБУ та Офісу генерального прокурора. Але оскільки журналістська діяльність в Україні доки не належить до числа заборонених, за задумом Іванушки Баканова затримані мали дати свідчення, що вони входять у злочинне угруповання, яке займається крадіжками та подальшим перепродажем автомобілів, а керівником цього угруповання є я.

Затримані після доставки в ізолятор СБУ готові були підписати все, що завгодно, аби їх тільки відпустили, одначе прохали пояснити, хто такий Бойко Володимир Маркович і показати його фотографію. А також – назвати бодай одного потерпілого. Одначе лейтенант Баканов та його головний радник Ніколай Герасименко так нічого не придумали й зібрались було відпускати працівників сервісного центру. А оскільки відпускати людей безплатно в СБУ не прийнято, то затриманим була поставлена умова – або вона дають якісь покази на Бойка В.М., або платять гроші. Екс-міліціонери вибрали другий варіант і заплатили СБУшникам. Але через мої публікації звільнення загальмувалось, бо ніхто не хоче брати на себе відповідальність за незаконне затримання, а Баканов віддавати якісь зрозумілі накази не здатний за визначенням. Тож граничний термін перебування затриманих вже сплинув, підозр немає, запобіжні заходи не обрані.

Звісно, якби в Україні був би генеральний прокурор, то ця історія закінчилась би для Баканова непереливки. Але позаяк професійних громадський активіст Рябошапка наглядати за дотриманням законності не здатний у принципі, то я може Баканову дати пораду, як виплутатись з цієї історії. По-перше, треба повернути гроші затриманим співробітникам сервісного центру МВС України й відпустити їх безкоштовно. Бо і без того Баканов вже начудив років на 8 позбавлення волі. А, по-друге, оскільки не вдалось обвинуватити мене в створення банди, яка краде й перепродає автомобілі, то треба мені інкримінувати причетність до вбивства Павла Шеремета.

Річ у тім, що Андрій Антоненко, якого підозрюють у закладці вибухівки під автомобіль власниці «Української правди», має зріст 180 см. А чоловік, який закладав вибухівку і якого зафіксували камери відеоспостереження, за висновком експертизи мав зріст 170 см. А це – якраз мій зріст, що відкриває перед лейтенантом Бакановим і Рябошапкою широкі процесуальні перспективи. Тож, яка кажуть у таких ситуаціях, Думай-Те.