У журналі Military Medicine опубліковано аналітичну статтю, яка може стати поворотною точкою в переосмисленні системи медичного забезпечення в умовах війни високої інтенсивності.
Це публікація, до якої я долучився як один зі співавторів — разом з українськими та міжнародними колегами.
Назва: “A Call for Comprehensive Reform of Military Medical Planning of NATO and Its Allies Based on Lessons From the Ukraine War.”
Посилання: https://academic.oup.com/milmed/advance-article-abstract/doi/10.1093/milmed/usaf217/8155632
Головна ідея проста, але критична:
існуюча модель військової медицини НАТО не відповідає реаліям повномасштабної війни.
Насамперед — на тактичному рівні, який і є основною ланкою в рятуванні життя в сучасному бою.
Від чого відштовхується НАТО?
Медичні стандарти Альянсу сформовані на основі досвіду локальних конфліктів останніх десятиліть — Афганістану, Іраку, Косово.
Спільні риси цих кампаній:
▪️ абсолютна перевага в повітрі;
▪️ чітко визначені тилові зони;
▪️ контроль над логістичними маршрутами;
▪️ акцент на евакуацію поранених протягом “золотої години” — тобто доставлення пацієнта до хірургічного лікування в межах 60 хвилин.
У такій структурі все виглядало логічно — поки не з’явився новий тип війни.
Що змінило повномасштабне вторгнення?
▪️ Лінія фронту нестабільна.
▪️ Тилові зони регулярно атакуються.
▪️ Гелікоптери — не безпечний транспорт, а ціль.
▪️ Маршрути евакуації — не гарантовані, а динамічні й небезпечні.
Системні наслідки:
🔻 Медики на передовій часто діють ізольовано — без зв’язку, без підтримки, без чітких розвідданих.
🔻 Евакуація триває не 60 хвилин, а 6–24 години і більше.
🔻 Госпіталі, медпункти, транспорт — під прицілом.
🔻 Медичний персонал одночасно виконує клінічну, логістичну та командну функції.
❗Концепція “золотої години” більше не працює як орієнтир.
На її місце приходить підхід Prolonged Field Care — стабілізація в польових умовах упродовж тривалого часу, до моменту реальної евакуації.
Тактичний рівень — центр системи
У класичній моделі командування йде зверху.
Але український досвід показав: саме тактична ланка є центром ухвалення рішень і виконання завдань у бойових умовах.
🔸 Тут стикаються всі критичні фактори — ризики, нестача ресурсів, тиск часу.
🔸 Тут ухвалюються рішення, що безпосередньо впливають на життя.
🔸 Тут проявляється гнучкість і здатність адаптуватись — там, де централізовані системи не встигають.
У статті обґрунтована потреба офіційно визнати цей рівень як ключову ланку планування і управління.
Суть запропонованих реформ:
1. Заміна “золотої години” на Prolonged Field Care — з фокусом на стабілізацію в польових умовах.
2. Визнання тактичного рівня як центрального в медичному процесі.
3. Оновлення стандартів НАТО (STANAG) — відповідно до сучасних умов війни.
4. Інтеграція медиків у бойове планування — як повноправних членів команд.
5. Нові навчальні програми — орієнтовані на автономність, ухвалення рішень, логістику без тилу.
Що робимо ми?
Ми вже запустили курс з медичного планування для команд тактичного рівня — як практичну відповідь на ці виклики.
У його основі:
▪️ інтеграція медичної логіки у бойове завдання;
▪️ аналіз типових ситуацій та реальних кейсів;
▪️ ухвалення рішень в умовах ізоляції, браку часу та ресурсів.
Це не про теорію. Це про те, як діяти, коли план «А» зірвався, а резервів немає.
Про сам курс — трохи згодом.
Автор наведеної схеми Оля Остапчук