Borys Babin ·
Не думав, що сучасна українська політика здатна мене здивувати - але їй це сьогодні вдалося.
"Рух Опору Капітуляції", який позиціонує себе патріотичною опозицією, поширив вимогу нинішній українській владі.
А саме - не сміти чіпати заступника генерального прокурора пана Гюндуза Мамедова.
Який, пише "Рух", єдиний з високопосадовців, хто нібито "не хоче мовчати" про справу "вагнерівців". Й загалом рятує Крим та демократію від клятих запроданців "Слуги Народу" та особливо від пана Єрмака.
Звісно, у нормальних політичних системах небагато може бути гіршим для високопосадовця - ніж категорична вимога його "не чіпати" до вищій владі з боку опозиції.
Але здається "Рух" цього не бачить. ( Read more... )
Повертаючись до дискусії про стремоусових та мамедових.
Я добре знаю що часто дивую власною поведінкою щодо Криму.
Яка не передбачає звичайних для нас усіх в житті компромісів.
Не у співі гімнів, а саме у звичайному побутовому спілкуванні.
З різними "порядними людьми" як наразі каже Марк Гордиенко
Ні, звісно я здогадуюсь, що у житті не все досягається шляхами радянського підручника з історії.
Та якщо сам диявол почне деокупацію - то обов'язково підкину йому пару цікавих ідей.
Але точно знаю - що робити ніколи не можна. У кого нічого не слід брати й кому нічого не варто давати.
З ким не сідати за один стіл.
Бо втратиш не совість.
Та не обличчя.
А той клаптик довоєнного Криму в серці.
Що поки дає силу йти далі.
А зупинятися не можна.
Бо нема ні ненависті, ні болю.
Тримає лише сухий, холодний розрахунок.
І мені абсолютно байдуже - хто про це що буде думати
Бо кожному - своє.
Зокрема - смерть російським окупантам.

-
Не думав, що сучасна українська політика здатна мене здивувати - але їй це сьогодні вдалося.
"Рух Опору Капітуляції", який позиціонує себе патріотичною опозицією, поширив вимогу нинішній українській владі.
А саме - не сміти чіпати заступника генерального прокурора пана Гюндуза Мамедова.
Який, пише "Рух", єдиний з високопосадовців, хто нібито "не хоче мовчати" про справу "вагнерівців". Й загалом рятує Крим та демократію від клятих запроданців "Слуги Народу" та особливо від пана Єрмака.
Звісно, у нормальних політичних системах небагато може бути гіршим для високопосадовця - ніж категорична вимога його "не чіпати" до вищій владі з боку опозиції.
Але здається "Рух" цього не бачить. ( Read more... )
Повертаючись до дискусії про стремоусових та мамедових.
Я добре знаю що часто дивую власною поведінкою щодо Криму.
Яка не передбачає звичайних для нас усіх в житті компромісів.
Не у співі гімнів, а саме у звичайному побутовому спілкуванні.
З різними "порядними людьми" як наразі каже Марк Гордиенко
Ні, звісно я здогадуюсь, що у житті не все досягається шляхами радянського підручника з історії.
Та якщо сам диявол почне деокупацію - то обов'язково підкину йому пару цікавих ідей.
Але точно знаю - що робити ніколи не можна. У кого нічого не слід брати й кому нічого не варто давати.
З ким не сідати за один стіл.
Бо втратиш не совість.
Та не обличчя.
А той клаптик довоєнного Криму в серці.
Що поки дає силу йти далі.
А зупинятися не можна.
Бо нема ні ненависті, ні болю.
Тримає лише сухий, холодний розрахунок.
І мені абсолютно байдуже - хто про це що буде думати
Бо кожному - своє.
Зокрема - смерть російським окупантам.

-