Diana Makarova · СПОСТЕРІГАЧІ
Dec. 13th, 2024 07:22 amТаке треба писати вночі. Можливо, Спостерігачі вночі сплять і не прочитають.
Якщо вони взагалі сплять.
В ніч, коли в акваторію Чорного моря увійшли ракетоносії, а з аеродрому Оленья злетіли літаки, писати таке особливо дивно. В ніч, коли варто моніторити інтернет, чекати хоч якихось новин про Успенівку і тупо розуміти, що якраз зараз в історію нашої війни входить новий котел, який знову сором'язливо назвуть оперативним оточенням. І ми нічого не можемо зробити, лишається тільки спостерігати.
Всі ми іноді Спостерігачі...
... перший Спостерігач стояв наче на зупинці, а наче й збоку, старанно роблячи вигляд, що чекає на маршрутку. Але виглядав непереконливо і дуже дивно виглядав, скажімо щиро. Так дивно, що ми з Санді, їдучи повз нього в машині, перезирнулись. І навіть дозволили собі всміхнутись. Хоча ми з Санді давно домовились не критикувати людей, невдало вдягнених - ні словом, ні посмішкою, ні змовницькими поглядами. Бо ми й самі не завжди от кутюр. Хоча такого точно б на себе не начепили. Ніколи. Хіба вирішили б скочити до машини часу, підібравши одяг епохи, в яку збирались, наспіх чи не маючи достовірних ілюстрацій.
Ну, знаєте ж ці правила, авжеж?
Якщо стрибаєш в шестидесяті і вдягаєш сукенку найкоротшого формату, таку, щоб ледве прикривала трусики - не здумай під цю сукенку взувати щось на високій шпильці. Оперуй тільки невисокими підборами.
А якщо летиш в семидесяті і вже вліз в штани кльош, щоб холоші підмітали асфальт - то будеш повним ідіотом, якщо вдягнеш до них батнік з маленьким коміром. Тільки великий комір, тільки! І щоб гострі його кінці широко розлітались по лацканах твого жакета. І волосся розпатлай, не забудь.( Read more... )

Якщо вони взагалі сплять.
В ніч, коли в акваторію Чорного моря увійшли ракетоносії, а з аеродрому Оленья злетіли літаки, писати таке особливо дивно. В ніч, коли варто моніторити інтернет, чекати хоч якихось новин про Успенівку і тупо розуміти, що якраз зараз в історію нашої війни входить новий котел, який знову сором'язливо назвуть оперативним оточенням. І ми нічого не можемо зробити, лишається тільки спостерігати.
Всі ми іноді Спостерігачі...
... перший Спостерігач стояв наче на зупинці, а наче й збоку, старанно роблячи вигляд, що чекає на маршрутку. Але виглядав непереконливо і дуже дивно виглядав, скажімо щиро. Так дивно, що ми з Санді, їдучи повз нього в машині, перезирнулись. І навіть дозволили собі всміхнутись. Хоча ми з Санді давно домовились не критикувати людей, невдало вдягнених - ні словом, ні посмішкою, ні змовницькими поглядами. Бо ми й самі не завжди от кутюр. Хоча такого точно б на себе не начепили. Ніколи. Хіба вирішили б скочити до машини часу, підібравши одяг епохи, в яку збирались, наспіх чи не маючи достовірних ілюстрацій.
Ну, знаєте ж ці правила, авжеж?
Якщо стрибаєш в шестидесяті і вдягаєш сукенку найкоротшого формату, таку, щоб ледве прикривала трусики - не здумай під цю сукенку взувати щось на високій шпильці. Оперуй тільки невисокими підборами.
А якщо летиш в семидесяті і вже вліз в штани кльош, щоб холоші підмітали асфальт - то будеш повним ідіотом, якщо вдягнеш до них батнік з маленьким коміром. Тільки великий комір, тільки! І щоб гострі його кінці широко розлітались по лацканах твого жакета. І волосся розпатлай, не забудь.( Read more... )
