Владимир Фесенко
Щодо рішення Конституційного суду (КС) про конституційність указу тодішнього президента Петра Порошенка про призначення Артема Ситника директором НАБУ. Два ключових питання у зв’язку з цим: чому так сталося?; як виходити з цієї ситуації?
На жаль, вже не в перший раз правильне по суті рішення ухвалюється з певними процедурними порушеннями, або з юридичними «огріхами», які стають міною сповільненої дії. Чи відбулося це стихійно-недбало («юристи не доглянули»), чи діяла революційна доцільність (як і у випадку із законом про люстрацію), і тому не побоювались оскарження (КС)? Деякі джерела стверджують, що це було зроблено свідомо, для того, щоб мати «зачіпку» для звільнення голови НАБУ у разі, якщо він вийде з під контролю. Не знаю, але можливо ця версія і близька до істини. У всякому разі вона відповідає нашим політичним «нравам» і традиціям.
Головне – що робити далі? Як виходити з правової колізії, яка склалася внаслідок рішення КС? Дехто вважає, що А.Ситник має негайно піти з посади голови НАБУ. Але з рішення КС це не випливає. Навпаки, в рішенні КС зазначається, що воно не поширюється на правовідносини, які виникли внаслідок здійснення посадових обов’язків особою, призначеною тим указом. А це можна тлумачити і таким, чином, що нинішній голова НАБУ може працювати і далі.
Ось, що точно можна прогнозувати – неминучість внесення змін до закону про НАБУ, щоб виправити правову колізію, яка виникла після рішення КС. І в цих змінах може з’явитися норма про необхідність проведення нового конкурсу на голову НАБУ, щоб розв’язати процедурну проблему, яка виникла зараз. Також можна прогнозувати, що тема керівництва НАБУ і внесення змін до закону про НАБУ вийде зараз на перший план в перемовинах між Україною та її західними партнерами.