don_katalan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
don_katalan) wrote2021-05-23 08:12 am
don_katalan) wrote2021-05-23 08:12 am
Важливе попередження!!!
Andrii Klymenko разом з Natalya Belitser та ще 21
Важливе попередження!!
Ніяк в нас навіть розумні люди не можуть зрозуміти природу режима тотального контроля у "русскіх братьєв".
Зверніть увагу на цю фразу: "При посещении в 2020 году Республики Крым Д был выявлен и задержан сотрудниками ФСБ, которые уже знали (!!!-АК) о его преступной деятельности." Тобто студент - не кримчанін...
Тобто в РФ існує база даних громадян України з материкової частини, які пишуть в соцмережах про РФ. І всі (!) вони ризикують під час поїздок до РФ пійти під суд за тероризм.
Мораль: "Пишеш - тоді тобі нема чого робити ві в РФ, ні на території, що контролює РФ"...
===
Павло Лакійчук
Andrii Klymenko, у нас і раніше ілюзій не було 😉 А дітей шкода, вони справжніх росіян не знають. Їм треба це пояснювати 🙂
===
Olexander Mykhelson ·
вам усім смішно. а я реально боюся. а там у мене мама 🙁
---
Павло Лакійчук
Olexander Mykhelson, кому смішно? Це усе дуже серйозно
---
Halyna Pry
а кому смішно?
---
Александр Топилин
Olexander Mykhelson Да, Александр, мама - это серьёзно, я понимаю. Право, не знаю, можно ли использовать в моем случае слово "повезло": за месяц до вторжения в Севастополе ушла моя мама. И освободила нас с женой для решений. Мы встали, повернулись и ушли. После 48 лет, 3 недель и 4 дней в Севастополе. И как произнести слово "повезло" в отношении того, что ещё через 2 месяца здесь - в Киеве - ушёл папа жены, освободив нам место для обитания? И мы теперь здесь, по Киевом, оставив там могилы 4 поколений моей семьи.
===
Evgenia Karpenko
Ми з тих пір, як Федерація захопила Крим, ні разу на дачу в Євпаторію не їздили, бо я з березня 2014 почала писати в Одноглазниках, і розуміла, що можу потрапити в біду
===
Stanislav Nastenko
Їздити на окуповану територію це оксюморон, тим більш, здавалося б для пост совків, які виросли на розповідях про перехід лінії фронту. Проблема в тому, що в пост радянській Україні ніколи не було якісних рефлексій на тему окупації, як не дивно навіть зараз. Я вже не кажу кіно класу норвезького "Окуповані", але хоча б драматичної літератури про окупацію. Доречі, те, що жодний #телеканал досі не закупив цей норвезький драматичний серіал про російську окупацію красномовно говорить, що з якихось причин українці не готові до розуміння особливостей окупації.
Важливе попередження!!
Ніяк в нас навіть розумні люди не можуть зрозуміти природу режима тотального контроля у "русскіх братьєв".
Зверніть увагу на цю фразу: "При посещении в 2020 году Республики Крым Д был выявлен и задержан сотрудниками ФСБ, которые уже знали (!!!-АК) о его преступной деятельности." Тобто студент - не кримчанін...
Тобто в РФ існує база даних громадян України з материкової частини, які пишуть в соцмережах про РФ. І всі (!) вони ризикують під час поїздок до РФ пійти під суд за тероризм.
Мораль: "Пишеш - тоді тобі нема чого робити ві в РФ, ні на території, що контролює РФ"...
===
Павло Лакійчук
Andrii Klymenko, у нас і раніше ілюзій не було 😉 А дітей шкода, вони справжніх росіян не знають. Їм треба це пояснювати 🙂
===
Olexander Mykhelson ·
вам усім смішно. а я реально боюся. а там у мене мама 🙁
---
Павло Лакійчук
Olexander Mykhelson, кому смішно? Це усе дуже серйозно
---
Halyna Pry
а кому смішно?
---
Александр Топилин
Olexander Mykhelson Да, Александр, мама - это серьёзно, я понимаю. Право, не знаю, можно ли использовать в моем случае слово "повезло": за месяц до вторжения в Севастополе ушла моя мама. И освободила нас с женой для решений. Мы встали, повернулись и ушли. После 48 лет, 3 недель и 4 дней в Севастополе. И как произнести слово "повезло" в отношении того, что ещё через 2 месяца здесь - в Киеве - ушёл папа жены, освободив нам место для обитания? И мы теперь здесь, по Киевом, оставив там могилы 4 поколений моей семьи.
===
Evgenia Karpenko
Ми з тих пір, як Федерація захопила Крим, ні разу на дачу в Євпаторію не їздили, бо я з березня 2014 почала писати в Одноглазниках, і розуміла, що можу потрапити в біду
===
Stanislav Nastenko
Їздити на окуповану територію це оксюморон, тим більш, здавалося б для пост совків, які виросли на розповідях про перехід лінії фронту. Проблема в тому, що в пост радянській Україні ніколи не було якісних рефлексій на тему окупації, як не дивно навіть зараз. Я вже не кажу кіно класу норвезького "Окуповані", але хоча б драматичної літератури про окупацію. Доречі, те, що жодний #телеканал досі не закупив цей норвезький драматичний серіал про російську окупацію красномовно говорить, що з якихось причин українці не готові до розуміння особливостей окупації.