"Вот всей школой и переводили"
Oct. 26th, 2021 09:03 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
російський переклад "Гарі Потера" вийшов мало що з величезним запізненням: практично, відоме видавництво "росмен" заворушилося лише тоді, як був анонсований фільм; так ще й перекладало нещасні сім книжок одразу десять авторів, від синхронних переводчиков до маститих шекспировєдов. Кожному по шматочку, семеро нянек = дітя без глаза.
Безліч європейських та світових літератур, навпаки, одигралися на Потері, включивши переклади в канон національної перекладацької прози сучасності.
І от в Московії почалися розборки: чому переклади росмена такі жахливі?
- "Ведь у нас мощная переводческая школа!"
- "Вот всей школой и переводили".
Перекладачі, справді, резвилися хто як міг. Половина з них навіть не читали перекладаємої книги повністю, - не тому що не мали тексту, а тому що "некогда", тобто, перекладаю з перекладацької, неинтересно.
Ну не всі люблять дитячу прозу, ясно. Але ж саме тим хто не любе було доручене перекладати саме те що вони не люблять. Той же Голишев наприклад, йому б перекладати Фіцжеральда, а замовили якусь підліткову англічанку.
Але насправді все гірше.
"Школа" показала себе, якраз, у всій красі і мощі.
Отечествниє (руские) переводчики звикли виїжджати на двох коньках - "отсебятина" і "оживляж".
Якщо чогось нема в оригіналі, а воно там просто має бути - то воно там буде.
І навпаки, якщо в оригіналі щось явно зайве - тим гірше для оригіналу.
Переводчики не звикли, що читач постійно крутиться під ногами, заглядає то через плече, то сує нос в ориігнал.
В оригінал він дивиться, ти бач! Коли такий розумний, то й читай собі в оригіналі.
А-ти-знаєш-сколько-мне-здесь-платят??
Однак з дітьми 2000-х такий номер - уперше в 200-літній історії - не прокатив.
Дітки вчать англійську ледь не з першого "звонка", володіють гуглом, чатяться, позаводили собі форуми, коротше вони доскипливо порівнюють кожний рядочок і сто разів вигукують:
- Опять соврамши!
Особливо важко було пояснити дітям, нафіга Вольдеморта перейменували в якогось Волан-Де-Морта.
Ну не казати ж прямо, що всі під кремлем ходем, а вдруг Великий Читатель побачить у Вольдеморті Вольдемортовічі каміння у свій городик?
- Виніпанімаєте! сразу видно не читали Булгакова! це складна, але тонка алюзія на Воланда! що за діти пішли, не читали Шедевра Мастєра!
російський переклад "Гарі Потера" вийшов мало що з величезним запізненням: практично, відоме видавництво "росмен" заворушилося лише тоді, як був анонсований фільм; так ще й перекладало нещасні сім книжок одразу десять авторів, від синхронних переводчиков до маститих шекспировєдов. Кожному по шматочку, семеро нянек = дітя без глаза.
Безліч європейських та світових літератур, навпаки, одигралися на Потері, включивши переклади в канон національної перекладацької прози сучасності.
І от в Московії почалися розборки: чому переклади росмена такі жахливі?
- "Ведь у нас мощная переводческая школа!"
- "Вот всей школой и переводили".
Перекладачі, справді, резвилися хто як міг. Половина з них навіть не читали перекладаємої книги повністю, - не тому що не мали тексту, а тому що "некогда", тобто, перекладаю з перекладацької, неинтересно.
Ну не всі люблять дитячу прозу, ясно. Але ж саме тим хто не любе було доручене перекладати саме те що вони не люблять. Той же Голишев наприклад, йому б перекладати Фіцжеральда, а замовили якусь підліткову англічанку.
Але насправді все гірше.
"Школа" показала себе, якраз, у всій красі і мощі.
Отечествниє (руские) переводчики звикли виїжджати на двох коньках - "отсебятина" і "оживляж".
Якщо чогось нема в оригіналі, а воно там просто має бути - то воно там буде.
І навпаки, якщо в оригіналі щось явно зайве - тим гірше для оригіналу.
Переводчики не звикли, що читач постійно крутиться під ногами, заглядає то через плече, то сує нос в ориігнал.
В оригінал він дивиться, ти бач! Коли такий розумний, то й читай собі в оригіналі.
А-ти-знаєш-сколько-мне-здесь-платят??
Однак з дітьми 2000-х такий номер - уперше в 200-літній історії - не прокатив.
Дітки вчать англійську ледь не з першого "звонка", володіють гуглом, чатяться, позаводили собі форуми, коротше вони доскипливо порівнюють кожний рядочок і сто разів вигукують:
- Опять соврамши!
Особливо важко було пояснити дітям, нафіга Вольдеморта перейменували в якогось Волан-Де-Морта.
Ну не казати ж прямо, що всі під кремлем ходем, а вдруг Великий Читатель побачить у Вольдеморті Вольдемортовічі каміння у свій городик?
- Виніпанімаєте! сразу видно не читали Булгакова! це складна, але тонка алюзія на Воланда! що за діти пішли, не читали Шедевра Мастєра!