![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanта сама епоха Відродження, що почалася в Італії, охопила всю Європу, народила де реформацію, де реконкисту, і повсюди - дала початок національним мовам і національним літературам?
Дуже важливе і, як мені здається, мало вивчене питання.
Спочатку я викладу як це бачать сусіди, потім - як бачу я. Якщо в вас буде що додати від українських дослідників, ви цім зможете пожвавити тему
Сусіди - щоб далеко не бігати, їх два. Московія: ренесансу не було. Полонія: ренесанс був.
От як з цім питанням впорались поляки.
Для них усі мешканці Корони та Речі ХV-ХVІ століть, відомі по іменах і вчинках - це ренесансні діячі.
Так, серед них повно не лише реформатрів але й контрреформаторів, але останні - цілком органічна частина Ренесансу (адже засновники італійського Відродження, переважно, були затятими католіками).
Далі, поляки каталогізували всіх іноземців, які подовгу мешкали в Короні та Речі, і записали їх теж у діячі ренесансу - при чому не якогось там, а свого, польскего ренесансу.
І нарешті, усіх поляків, євреїв, литовців, німців "та ін." що родом з Польщі, але поїхали кудись далі і стали там митцями, політиками, конкистадорами, бізнесменами - теж записали в польський ренесанс.
Завершає цей малюнок повний каталог випускників університету а також чисельних коледжів.
Я можу запевнити, що вийшло цілком природно і переконливо.
На кожному з таких людей справді лежить відбиток епохи.
І кожний їх вчинок, а тим більше культурний твір, легко помістити в повістку всеєвропейського відродження.
Ну чого вартий один лиш Коперник? Етнічність його незрозуміла, його вважали німцем, вчився в Італії, писав латиною, але все одне він видатний поляк, символ польського ренесансу. Вчився в Кракові, працював у Східній Прусії, польську неодмінно розумів, платив податки польському королю, цього достатньо.
Я не бачу, що заважає українцям зробити так само.
Тим більш, що левову частку роботи за них проробили поляки - адже ледве не кожен другий "ренесансний поляк" переміщався по обидва боки Сяну і Бугу, а тих кого недорахували поляки - дорахували литовці (вони проробили цю працю, можна сказати, ще й за біларусів).
Тільки самі українці і біларуси поки що в цьому не дуже.
Як на мене, то формули готові. Але поставити поруч Ренесанс і козацтво, Ренесанс і Вишневеччину, Ренесанс і Острозьких щось психологічно заважає.
Ще важче буде сприйняти мою наступну тезу.
Кримське Ханство утворилось на раньому Відродженні, в самому поживному середовищі.
На півдні-сході розміщувалось Капитанство Готія - італійські колонії, куди вже ренесансніше.
На півдні-заході у горах - Феодоро, візантийсько-вірмено-готське утворення. Якщо для ренесансу неодмінний грецький поштовх і грецька мова, то ось вам це джерело, в відстані двох годин верхи.
Й сам проект утворення Ханства на далекому Заході татарського простору, протиставлення його Орді як іншого полюсу - це ідея литовських великих князів, не лише Ягелонів а й їхніх канцлерів, гетьманів, воєвод.
Я бачу в цьому сміливість задуму, гідну самого Да Вінчі.
Проект в чистому вигляді проіснував недовго - практично, все життя першого хана, Хаджи Герая. Далі втрутилась Османщина і все пішло дещо не так.
Але цей період був і нараховував два покоління.
Він застав ще живий Константинополь (який негайно після того рухнув)
і перші генуезькі потуги відкрити якийсь там шлях в якусь Індію (ми знаємо чим це закінчилось - а й Колумб та його перші друзі й суперники були генуезцями).
Ханство в Криму будувалось в тій самій еклектиці, що її дуже скоро побачимо в Речі Посполітій та "сусідніх" румунсько-угорських землях.
Це майже класична італійська деспотія, той самий Іль Прінчіпе, просвещоний монарх, геній інтриг, про якого так мріяв Макіявелі.
Влада належить ніби сімейству, а ніби всьому народові.
Кожний монарший рух приймається з опором на популізм, під час дешевий, під час жахливий, а в цілому - надійний.
Монархи наново обираються, в тому бере участь родова аристократія впереміж із пополо нуово - новими людьми, селфмейдменами.
Влада розподіляється поміж кількома людьми - як брати Медичи або д'Есте, дядько й племінник Борджа, так на чолі Гераїв стоять власне хан, його перший родич калга-султан та інший, що опікується ногайським кланом - нур-ад-дин.
До парламентаризму ще далеко (хоча він існує в генуезьких колоніях), а от до розподілу влади і її делегування - вже один крок.
Невдовзі подібний устрій поширюється серед повелителів Степу - ногаїв, а через них чи одночасно з ними - і на козаків,
з тою різницею, що в ногаїв і козаків шляхта була в честі, та принципово не мала монархії.
Ногаї й козаки були переконані республіканці.
Що як не радикальний рух, схожий на тогочасні ж республіканства швейцарське і венеційське?
Логічно, що такі осередки переміщувались на периферію - гарячі голови ніде не бажані, а там в середині "Дикого" степу можуть творити що хочуть.
Як постаріє, помудріє та втішиться - остепенившись ногай може повернутись до Ханства, в серединний Крим, а козак - піти на службу до короля або великого князя.
Те що інерційно вважається протиставленим ренесансу - підкресленно орієнтальні риси, "колорит" Кримського Ханства - насправді якраз укладається в постання в вік Відродження саме національних культур, тяжіння до національних держав.
Розвкіт поезії та іншого мистецтва - безумовний, тільки замість латини красива пізня персидська мова, що заміняла на Сході греко-латинську спадщину нарівні з арабською.
Але вже тоді постає і національна мова, що добре видно хоча б із того, що караїми і кримчаки мають етнолекти, реліголекти власне кримськотатарської мови; отже, формувались вони одночасно і в одному тиглі - прямо в період Відродження.
Як бачите, я легко обмалював Ханство як східний бастіон Відродження.
Далі його на схід - в Московії, Кавказі, Орді - ренесансу, звісно, не було, а тут - я вважаю, що був.
Навіть дотепер віротерпимість і так звана поміркованість (заснована на прагматизмі) кримської версії Ісламу відчувається - але нікому не приходе в голову, що це продукт епохи Відродження, прямий наслідок гуманизму як його визначной складової.
Подивіться під цім кутом на історію України.
І якщо я знайшов багато ренесансного в орієнтальному за визначенням Ханстві і навіть в ногайському Дешті (степу),
то й ви побачите не менше ренесансного в українській культурі, характері, звичаях та історії того періоду - тільки в трикутнику Січ - Корона - ВКЛ
===
Tin-tina Antonina
До речі, той сам Коперник навчався у Юрія Дрогобича, безсумнівного українця. Щодо Ренесансу, то останнє, що я читала, було таке: мав місце, але запізнілий, злився з Просвітництвом. От бароко точно було.
---
Алі Татар-заде
от, я так чогось і думав. Уявляю, що хтось в академному середовищі піднімав це питання, та наражався на жарти в стилі "Ви ще скажіть що Ісус був з Галичини"
Дуже важливе і, як мені здається, мало вивчене питання.
Спочатку я викладу як це бачать сусіди, потім - як бачу я. Якщо в вас буде що додати від українських дослідників, ви цім зможете пожвавити тему
Сусіди - щоб далеко не бігати, їх два. Московія: ренесансу не було. Полонія: ренесанс був.
От як з цім питанням впорались поляки.
Для них усі мешканці Корони та Речі ХV-ХVІ століть, відомі по іменах і вчинках - це ренесансні діячі.
Так, серед них повно не лише реформатрів але й контрреформаторів, але останні - цілком органічна частина Ренесансу (адже засновники італійського Відродження, переважно, були затятими католіками).
Далі, поляки каталогізували всіх іноземців, які подовгу мешкали в Короні та Речі, і записали їх теж у діячі ренесансу - при чому не якогось там, а свого, польскего ренесансу.
І нарешті, усіх поляків, євреїв, литовців, німців "та ін." що родом з Польщі, але поїхали кудись далі і стали там митцями, політиками, конкистадорами, бізнесменами - теж записали в польський ренесанс.
Завершає цей малюнок повний каталог випускників університету а також чисельних коледжів.
Я можу запевнити, що вийшло цілком природно і переконливо.
На кожному з таких людей справді лежить відбиток епохи.
І кожний їх вчинок, а тим більше культурний твір, легко помістити в повістку всеєвропейського відродження.
Ну чого вартий один лиш Коперник? Етнічність його незрозуміла, його вважали німцем, вчився в Італії, писав латиною, але все одне він видатний поляк, символ польського ренесансу. Вчився в Кракові, працював у Східній Прусії, польську неодмінно розумів, платив податки польському королю, цього достатньо.
Я не бачу, що заважає українцям зробити так само.
Тим більш, що левову частку роботи за них проробили поляки - адже ледве не кожен другий "ренесансний поляк" переміщався по обидва боки Сяну і Бугу, а тих кого недорахували поляки - дорахували литовці (вони проробили цю працю, можна сказати, ще й за біларусів).
Тільки самі українці і біларуси поки що в цьому не дуже.
Як на мене, то формули готові. Але поставити поруч Ренесанс і козацтво, Ренесанс і Вишневеччину, Ренесанс і Острозьких щось психологічно заважає.
Ще важче буде сприйняти мою наступну тезу.
Кримське Ханство утворилось на раньому Відродженні, в самому поживному середовищі.
На півдні-сході розміщувалось Капитанство Готія - італійські колонії, куди вже ренесансніше.
На півдні-заході у горах - Феодоро, візантийсько-вірмено-готське утворення. Якщо для ренесансу неодмінний грецький поштовх і грецька мова, то ось вам це джерело, в відстані двох годин верхи.
Й сам проект утворення Ханства на далекому Заході татарського простору, протиставлення його Орді як іншого полюсу - це ідея литовських великих князів, не лише Ягелонів а й їхніх канцлерів, гетьманів, воєвод.
Я бачу в цьому сміливість задуму, гідну самого Да Вінчі.
Проект в чистому вигляді проіснував недовго - практично, все життя першого хана, Хаджи Герая. Далі втрутилась Османщина і все пішло дещо не так.
Але цей період був і нараховував два покоління.
Він застав ще живий Константинополь (який негайно після того рухнув)
і перші генуезькі потуги відкрити якийсь там шлях в якусь Індію (ми знаємо чим це закінчилось - а й Колумб та його перші друзі й суперники були генуезцями).
Ханство в Криму будувалось в тій самій еклектиці, що її дуже скоро побачимо в Речі Посполітій та "сусідніх" румунсько-угорських землях.
Це майже класична італійська деспотія, той самий Іль Прінчіпе, просвещоний монарх, геній інтриг, про якого так мріяв Макіявелі.
Влада належить ніби сімейству, а ніби всьому народові.
Кожний монарший рух приймається з опором на популізм, під час дешевий, під час жахливий, а в цілому - надійний.
Монархи наново обираються, в тому бере участь родова аристократія впереміж із пополо нуово - новими людьми, селфмейдменами.
Влада розподіляється поміж кількома людьми - як брати Медичи або д'Есте, дядько й племінник Борджа, так на чолі Гераїв стоять власне хан, його перший родич калга-султан та інший, що опікується ногайським кланом - нур-ад-дин.
До парламентаризму ще далеко (хоча він існує в генуезьких колоніях), а от до розподілу влади і її делегування - вже один крок.
Невдовзі подібний устрій поширюється серед повелителів Степу - ногаїв, а через них чи одночасно з ними - і на козаків,
з тою різницею, що в ногаїв і козаків шляхта була в честі, та принципово не мала монархії.
Ногаї й козаки були переконані республіканці.
Що як не радикальний рух, схожий на тогочасні ж республіканства швейцарське і венеційське?
Логічно, що такі осередки переміщувались на периферію - гарячі голови ніде не бажані, а там в середині "Дикого" степу можуть творити що хочуть.
Як постаріє, помудріє та втішиться - остепенившись ногай може повернутись до Ханства, в серединний Крим, а козак - піти на службу до короля або великого князя.
Те що інерційно вважається протиставленим ренесансу - підкресленно орієнтальні риси, "колорит" Кримського Ханства - насправді якраз укладається в постання в вік Відродження саме національних культур, тяжіння до національних держав.
Розвкіт поезії та іншого мистецтва - безумовний, тільки замість латини красива пізня персидська мова, що заміняла на Сході греко-латинську спадщину нарівні з арабською.
Але вже тоді постає і національна мова, що добре видно хоча б із того, що караїми і кримчаки мають етнолекти, реліголекти власне кримськотатарської мови; отже, формувались вони одночасно і в одному тиглі - прямо в період Відродження.
Як бачите, я легко обмалював Ханство як східний бастіон Відродження.
Далі його на схід - в Московії, Кавказі, Орді - ренесансу, звісно, не було, а тут - я вважаю, що був.
Навіть дотепер віротерпимість і так звана поміркованість (заснована на прагматизмі) кримської версії Ісламу відчувається - але нікому не приходе в голову, що це продукт епохи Відродження, прямий наслідок гуманизму як його визначной складової.
Подивіться під цім кутом на історію України.
І якщо я знайшов багато ренесансного в орієнтальному за визначенням Ханстві і навіть в ногайському Дешті (степу),
то й ви побачите не менше ренесансного в українській культурі, характері, звичаях та історії того періоду - тільки в трикутнику Січ - Корона - ВКЛ
===
Tin-tina Antonina
До речі, той сам Коперник навчався у Юрія Дрогобича, безсумнівного українця. Щодо Ренесансу, то останнє, що я читала, було таке: мав місце, але запізнілий, злився з Просвітництвом. От бароко точно було.
---
Алі Татар-заде
от, я так чогось і думав. Уявляю, що хтось в академному середовищі піднімав це питання, та наражався на жарти в стилі "Ви ще скажіть що Ісус був з Галичини"