![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanVladimir Dubrovskiy
Маю сказати одну важливу річ саме українською, з надією достукатися хоча б до частини тих, кого зараз засліплюють емоції:
Якщо ми хочемо дійсно перемогти рашизм всерйоз и надовго, а не жити довіку "на фронтирі", то нам конче треба розколювати ворога, а не гуртувати.
Між тим заклики на кшталт "усі вони такі, усіх перебити" - роблять прямо протилежне, і тільки мобілізують супостата. А це вже загрожує самому нашому існуванню, бо зараз Україна успішно опирається агресії переважно тому, що у нас все суспільство піднялося на захист країни, між тим росіяни, у більшості своїй, не знають, за що вони воюють, і мобілізація у них навіть не проголошена. І боронь боже, якщо вони, раптом, також відчують себе єдиною та загроженою нацією до такої ж міри - це те, що намагається зробити кремлівська пропаганда, на щастя, поки не настільки успішно.
Натомість, де тільки можливо, треба підкреслювати розломи у тілі ворога - так само, як вони це успішно роблять з нашими. Наприклад, ми дійсно прагнемо вбити усіх росіян, які вдерлися на нашу землю. Але, на відміну від них, не будемо чіпати мирних мешканців, тих, хто "відкосив" від армії, здався в полон...
Колись бачив пропагандистський ролик, де Аслан Масхадов (президент "напівнезалежної" Чечні) тримає два пістолети у скронь двох російських полонених і пояснює, що один з них - контрактник, прийшов на їхню землю за власним бажанням, а другий - срочник. Після цього натискає на курок і контрактник падає замертво, а срочника - відпускає. От і нам треба щось на кшталт цього.
Далі, мій колега Mykola Malukha нещодавно дуже правильно написав, що треба вживати слова "московський режим" "кремль", тощо, аби вбити клин між владою та умовними бурятами. Бо у РФ і без того є сильне напруження між Москвою та бідними регіонами - економічна нерівність вражаюча, багаторазово глибша, ніж в Україні. При цьому, гинуть на війні переважно представники бідніших регіонів, для яких зарплата контрактника - великі гроші, а армія - чи не єдиний соціальний ліфт. На цьому можна і треба грати.
Те ж саме стосується і політичного класу. Я не плекаю жодних ілюзій щодо його представників - якщо, раптом, там і є якісь порядні люди, то вони ретельно замаскувалися, бо інакше не вижити: с волками жить - по-волчьи выть. Але точно є ті, хто працює на режим з радістю, ідейно, але є і ті, хто робить це с фигой в кармане. Особливо в нинішніх умовах. Що більше буде останніх, що глибшим буде розкол, то слабше ворог, то краще Україні.
Згадаємо історію. Черчиль, при усьому своєму антикомунізмі, уклав угоду з СРСР, і сказав, на своє виправдання, що він навіть з дияволом став би союзником аби перемогти Гітлера. Якби не ця угода - ще невідомо, чи вдалося б позбавитися нацизму... Зараз одним з наших цінних союзників є дуже суперечливий сам по собі режим Ердогана в Туреччині. Я вже мовчу про ті угоди, які свого часу укладали козаки аби зберегти свою державу... На війні - як на війні: ворог мого ворога - мій союзник, навіть якщо ми обидва розуміємо, що цей союз не надовго, бо залишаються суперечності, щодо яких немає win-win рішення.
Кінець кінцем, у нас всередині теж багато таких суперечностей. Але усі наші перемоги народжувалися тоді, коли ми їх відкладали на певній час, і разом чи то боронили країну, чи то скидали Гопника... Проте, коли ресентимент, чи навіть цілком праведний гнів, застить очі і позбавляє здатності діяти тверезо (і, навіть, цинічно) по відношенню до ворога - то це не просто не наближає перемогу, але й загрожує самому існуванню України, згадаємо уроки сторічної давнини.
=====
Алі Татар-заде
у 2020 московити передрали "Матрицю" під копирку і створили свій фантастичний бойовик "Кома". Але як завжди - відбитки пальців уникальні.
Потрапляє московит в кому, а там в комі - свій внутрішній світ, свої закони, графіка, фізика. Як думаєте, що ж це?
Це руїни, діряві заводи, непахані поля, навколо бігають московити і хуячять з пістолетів і автоматів, грабують, тягнуть речі, арут друх на друга. Така в них "всєлєнная".
Маю сказати одну важливу річ саме українською, з надією достукатися хоча б до частини тих, кого зараз засліплюють емоції:
Якщо ми хочемо дійсно перемогти рашизм всерйоз и надовго, а не жити довіку "на фронтирі", то нам конче треба розколювати ворога, а не гуртувати.
Між тим заклики на кшталт "усі вони такі, усіх перебити" - роблять прямо протилежне, і тільки мобілізують супостата. А це вже загрожує самому нашому існуванню, бо зараз Україна успішно опирається агресії переважно тому, що у нас все суспільство піднялося на захист країни, між тим росіяни, у більшості своїй, не знають, за що вони воюють, і мобілізація у них навіть не проголошена. І боронь боже, якщо вони, раптом, також відчують себе єдиною та загроженою нацією до такої ж міри - це те, що намагається зробити кремлівська пропаганда, на щастя, поки не настільки успішно.
Натомість, де тільки можливо, треба підкреслювати розломи у тілі ворога - так само, як вони це успішно роблять з нашими. Наприклад, ми дійсно прагнемо вбити усіх росіян, які вдерлися на нашу землю. Але, на відміну від них, не будемо чіпати мирних мешканців, тих, хто "відкосив" від армії, здався в полон...
Колись бачив пропагандистський ролик, де Аслан Масхадов (президент "напівнезалежної" Чечні) тримає два пістолети у скронь двох російських полонених і пояснює, що один з них - контрактник, прийшов на їхню землю за власним бажанням, а другий - срочник. Після цього натискає на курок і контрактник падає замертво, а срочника - відпускає. От і нам треба щось на кшталт цього.
Далі, мій колега Mykola Malukha нещодавно дуже правильно написав, що треба вживати слова "московський режим" "кремль", тощо, аби вбити клин між владою та умовними бурятами. Бо у РФ і без того є сильне напруження між Москвою та бідними регіонами - економічна нерівність вражаюча, багаторазово глибша, ніж в Україні. При цьому, гинуть на війні переважно представники бідніших регіонів, для яких зарплата контрактника - великі гроші, а армія - чи не єдиний соціальний ліфт. На цьому можна і треба грати.
Те ж саме стосується і політичного класу. Я не плекаю жодних ілюзій щодо його представників - якщо, раптом, там і є якісь порядні люди, то вони ретельно замаскувалися, бо інакше не вижити: с волками жить - по-волчьи выть. Але точно є ті, хто працює на режим з радістю, ідейно, але є і ті, хто робить це с фигой в кармане. Особливо в нинішніх умовах. Що більше буде останніх, що глибшим буде розкол, то слабше ворог, то краще Україні.
Згадаємо історію. Черчиль, при усьому своєму антикомунізмі, уклав угоду з СРСР, і сказав, на своє виправдання, що він навіть з дияволом став би союзником аби перемогти Гітлера. Якби не ця угода - ще невідомо, чи вдалося б позбавитися нацизму... Зараз одним з наших цінних союзників є дуже суперечливий сам по собі режим Ердогана в Туреччині. Я вже мовчу про ті угоди, які свого часу укладали козаки аби зберегти свою державу... На війні - як на війні: ворог мого ворога - мій союзник, навіть якщо ми обидва розуміємо, що цей союз не надовго, бо залишаються суперечності, щодо яких немає win-win рішення.
Кінець кінцем, у нас всередині теж багато таких суперечностей. Але усі наші перемоги народжувалися тоді, коли ми їх відкладали на певній час, і разом чи то боронили країну, чи то скидали Гопника... Проте, коли ресентимент, чи навіть цілком праведний гнів, застить очі і позбавляє здатності діяти тверезо (і, навіть, цинічно) по відношенню до ворога - то це не просто не наближає перемогу, але й загрожує самому існуванню України, згадаємо уроки сторічної давнини.
=====
Алі Татар-заде
у 2020 московити передрали "Матрицю" під копирку і створили свій фантастичний бойовик "Кома". Але як завжди - відбитки пальців уникальні.
Потрапляє московит в кому, а там в комі - свій внутрішній світ, свої закони, графіка, фізика. Як думаєте, що ж це?
Це руїни, діряві заводи, непахані поля, навколо бігають московити і хуячять з пістолетів і автоматів, грабують, тягнуть речі, арут друх на друга. Така в них "всєлєнная".