don_katalan

=====
Юлія Тимошенко · День Героїв Небесної Сотні.
20 лютого 2014 року.
І хто б тоді думав, що боротьба триває й триватиме. А сотня героїв перетвориться на тисячі… Ми платимо велику, дуже велику ціну за найдорожче для нас. За волю, за свободу, за гідність! Слава Україні!
=====
Diana Makarova
В останню ніч на Майдан йшли, щоб померти на Майдані.
Насправді ні. Всі розуміли, що кожна ніч може бути останньою. Але все одно лишалась надія, що той "п'ятачок" спротиву, який лишився від велетенського Майдану все ж відіб''ється і прийде допомога.
Люди завжди вірять.
Можливо, саме тому люди стоять до останнього.
Я не вірила.
Я у ці ночі йшла, щоб померти з Майданом і на Майдані. І в ці дні. Я бачила, що мусить статись диво, аби ми справились. Майдан танув.
- Ти не вірила? А ми черпали від твоєї віри. - сказали мені хлопці потім.
Та яка різниця, хто вірив, а хто ні, коли ми стояли разом.
Ми не стояли. Ми бігали з підвозами - бензин, шини, пляшки, "їжаки", протигази, броніки.
На кілька годин ми здались, знесилені, пішли поспати.
Завтра ми прокинемось від дзвінка.
Завтра переможе Майдан.
Це буде дивом.
Закономірним і звичайним дивом України. Як і наш спротив 2022 року. Як і спротив нашої дійсно тоді майже роззутої, роздягненої, голодної і незахищеної, беззбройної армії в 2014 році.
Тому, знаєте що?
Пора нам звикнути до цього звичайного дива України. Дива здобуття Перемоги тоді, коли ніхто вже не вірить в неї.
А краще знаєте що?
Не треба вірити чи там не вірити. Треба на неї працювати.
Просто стояти на Майдані. А чи підвозити на нього - броніки, бензин, шини, автомобілі, коптери, приціли, будівельні матеріали для окопування позицій, турнікети та медичні ноші, антени, плати для ініціації (ми ж пам'ятаємо? Один бабах - одна плата), і інше, інше, що так потрібне нам для Перемоги.
От і все.
Привіт, Майдан.
Ми стоїмо. Навіть коли ми бігаємо, дістаючи і підвозячи тобі все необхідне для Перемоги.