![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanIgor Baryshev
Коментувати чергові розпатякування трампа немає сенсу. Якби від нього було щось інше, ніж те, що вчергове було здефековано у мізки аудиторії fucks news, було б дуже дивно.
Але дещо загальне все ж можна відзначити: ставлення трампа до народів, націй, спільнот тощо, та окремих людей. Для нього не існує нічого й нікого з зазначеного. Для нього навіть не існує тих, хто ці народи, нації, спільноти представляють. Виключенням є хіба що є натовп його прихильників. Для нього існують лише так би мовити "люди його рівня" - ті, хто, очолюючи держави, мають можливість і здатні діяти на власний розсуд, а їхні громадяни є підлеглими й беззаперечно виконують волю володарів.
Саме через це у виконанні трампа з'являються перли на кшталт "у Зеленського немає карт".
Давно відмічено, що трамп всерйоз сприймає лише тих, кого у світі позначають словосполученням "авторитарні лідери", і небезпідставно, але якось мляво лише натякають на те, що він сам прагне стати також авторитарним лідером. Варто просто уявити собі це - Сполучені Штати Америки, які очолив авторитарний лідер з практично нічим не обмеженою владою.
Маячня? Але ж рух у цьому напрямку насправді є, і мало того, доволі відчутний і такий, що не стикається з якимось значимим спротивом, хоча саме у Сполучених Штатах навіть найменше коливання у той бік мало б бути жорстко й блискавично припинене з відповідними наслідками для усіх причетних - принаймні саме такий образ США існує в світі. Проте, цього не відбувається, то ж такий образ не відповідає реальності, яка є значно сумнішою. Демократія у США виявилася нездатною до самозахисту. Казали, це лише враження, тому що там є традиція не критикувати новообраного президента перші сто днів його терміну. Ну от, сто днів минули, і що? Де? Були якісь доволі велелюдні протести - пройшли й тиша. Жодних наслідків. Слабо. Суспільство в цілому байдуже. Хотілося б вірити, що чогось вичікує, але, схоже, ніт.
То ж, до виправлення ситуації, або принаймні до зміни тренду, Штати фактично випадають з переліку демократій, хоча інерція сприйняття та самосприйняття заперечуватиме цю очевидність.
Що лишається?
Економічна та фінансова могутність. Технологічне лідерство.
Поки що, але з трампом і з такими настроями у суспільстві - ненадовго.
Військова потужність. Політичний вплив. Туди ж.
Тим більше, усе перелічене більшою чи меншою мірою пов'язане з довірою, яка вже фактично, незважаючи на спроби європейців робити вигляд, що нічого не відбувається, - втрачена. У будь-якому разі, у нинішньому вигляді США не є навіть ненадійним, не кажучи вже про просто партнером. Це партнер, який у будь-яку мить може банально кинути, що б там не казали чисельні, але кожен сам по собі, американські друзі України. Їх меншість, нездатна згуртуватися, на відміну мільйонів жлобів, зосереджених суто на власному комфорті, добробуті та інфантильному бажанні аби всі проблеми вирішував якийсь "добрий татко", у ролі якого наразі є трамп.
Коментувати чергові розпатякування трампа немає сенсу. Якби від нього було щось інше, ніж те, що вчергове було здефековано у мізки аудиторії fucks news, було б дуже дивно.
Але дещо загальне все ж можна відзначити: ставлення трампа до народів, націй, спільнот тощо, та окремих людей. Для нього не існує нічого й нікого з зазначеного. Для нього навіть не існує тих, хто ці народи, нації, спільноти представляють. Виключенням є хіба що є натовп його прихильників. Для нього існують лише так би мовити "люди його рівня" - ті, хто, очолюючи держави, мають можливість і здатні діяти на власний розсуд, а їхні громадяни є підлеглими й беззаперечно виконують волю володарів.
Саме через це у виконанні трампа з'являються перли на кшталт "у Зеленського немає карт".
Давно відмічено, що трамп всерйоз сприймає лише тих, кого у світі позначають словосполученням "авторитарні лідери", і небезпідставно, але якось мляво лише натякають на те, що він сам прагне стати також авторитарним лідером. Варто просто уявити собі це - Сполучені Штати Америки, які очолив авторитарний лідер з практично нічим не обмеженою владою.
Маячня? Але ж рух у цьому напрямку насправді є, і мало того, доволі відчутний і такий, що не стикається з якимось значимим спротивом, хоча саме у Сполучених Штатах навіть найменше коливання у той бік мало б бути жорстко й блискавично припинене з відповідними наслідками для усіх причетних - принаймні саме такий образ США існує в світі. Проте, цього не відбувається, то ж такий образ не відповідає реальності, яка є значно сумнішою. Демократія у США виявилася нездатною до самозахисту. Казали, це лише враження, тому що там є традиція не критикувати новообраного президента перші сто днів його терміну. Ну от, сто днів минули, і що? Де? Були якісь доволі велелюдні протести - пройшли й тиша. Жодних наслідків. Слабо. Суспільство в цілому байдуже. Хотілося б вірити, що чогось вичікує, але, схоже, ніт.
То ж, до виправлення ситуації, або принаймні до зміни тренду, Штати фактично випадають з переліку демократій, хоча інерція сприйняття та самосприйняття заперечуватиме цю очевидність.
Що лишається?
Економічна та фінансова могутність. Технологічне лідерство.
Поки що, але з трампом і з такими настроями у суспільстві - ненадовго.
Військова потужність. Політичний вплив. Туди ж.
Тим більше, усе перелічене більшою чи меншою мірою пов'язане з довірою, яка вже фактично, незважаючи на спроби європейців робити вигляд, що нічого не відбувається, - втрачена. У будь-якому разі, у нинішньому вигляді США не є навіть ненадійним, не кажучи вже про просто партнером. Це партнер, який у будь-яку мить може банально кинути, що б там не казали чисельні, але кожен сам по собі, американські друзі України. Їх меншість, нездатна згуртуватися, на відміну мільйонів жлобів, зосереджених суто на власному комфорті, добробуті та інфантильному бажанні аби всі проблеми вирішував якийсь "добрий татко", у ролі якого наразі є трамп.