don_katalan

Алі Татар-заде
в майбутньому Грузії слід відвести роль куратора над тими землями, що лежать на північ від неї.
Це треба зробити з кількох причин.
По-перше, це країна і народ, які найбільше постраждали від імперської агресії. Отже вони мають повне право на формування поясу безпеки навколо себе.
По-друге, Грузія є наш стратегичний союзник практично у всьому, і має аналогічну сталу союзницьку перспективу з нашими майбутніми союзниками - Нато, ЄС, США, Азербайджан, Туркменія.
По-третє, в Грузії є досвід співжиття з іншими народами Кавказу. Не всіма, але багатьма. На цьому пункті зупинимось детальніше.
1) Осетини, з якими вчора і сьогодні в грузинів "все складно", обрали для себе темну сторону в цій війні. Їм належатиме докорінна зміна еліти.
Вони отримають одну спільну республіку північної та південої Осетії, а точніше Ірістону. Взамін за це їм доведеться назавжди розпрощатись - в теріторіальному відношенні з коридором, який дістався після депортації чеченців, інгушів, карачаївців і балкарців; в політичному відношенні - із грузинофобією. Їм буде гарантовано національну самобутність, як і кожному народові Кавказу. Але тільки в обмін на однозначний грузинський патронат.
2) Абхази,з якими в грузинів також "все складно". Їм випаде місія під'ядра в рамках кавказького проекту - ядра, яке грунтує навколо себе чисельні і маленькі абхазо-адигські народи. Адиги, черкеси, кабардинці, абхази, абазини, шапсуги, а також відновлені етноси убихів та стародавній змішаний народ черкасогаїв, який сьогодні представлений вірменськими діаспорами серез адиго-абхазьких земель. Проект складніший за місією, ніж осетинський, але базові умови ті самі: грузинський патронат взамін на повну національну самобутність.
3) Чеченці. Колишні стратегичні союзники грузинів, а потім і головна ударна сила проти Грузії, коли Москва переобрала контроль над вцілілою елітою. Сьогодні у грузинів є досвід співжиття з кистинами - гілкою вайнахського племені. Цей досвід можна звести до повного взаємного невтручання, грузинів - у побутові справи, кистинів - у політику Грузії. Раніше в Грузії був досвід керування Клухорським районом.
В майбутньому вайнахським народам - чеченцям, інгушам та кистинам - буде надано свою власну федеративну республіку, з жорстким контролем з боку Грузії на тему криміналу. У подальшому, після очищення від еліти колаборантського і кримінального походження, народи отримають перспективу повного суверенитету.
4) Карачаївці і балкарці. Раніше депортовані народи (за схемою, подібною до кримтатар), ці тюркські народи матимуть вибір тимчасового патронату з боку Грузії, або Азербайджану, або спільної опіки. Сутність опіки зводиться до допомоги в повному національно-культурному ренесансі та відродженні власної державності. В ще дальшому майбутньому ці народи отримають самостійність із перспективою: або проект "Нарти" (кавказька конфедерація), або проект "Туран" (тюркська конфедерація разом з кавказькими туркменами, ногаями, кумиками). В першому випадку тяжитимуть до грузинського центру, в другому - до азерйбайджано-туркменського.
5) Грекопонтійці. Депортовані колись по всій радянщині, в тому числі Грузії та Кавказі, вони отримають реабілітацію. Їхні компактні місця проживання сягатимуть півдня Таманського півострову, відтак сусідуватимуть з Кримом нарівні з адиго-абхазами та кубанцями. Залишаючи за Грузією право на опіку, слід припустити також право Греції і Кипру на участь в розбудові їхнього життя.
6) Турки-месхетинці. Це те саме "прокляте питання" грузинської політики, яке ви впізнаєте за знайомою формулою: "грузинський демократ закінчується там, де починається месхетинське питання". Тим не менш, це питання слід буде вирішити. Безумовно постраждалому народу буде надано вибір - складний, але не тому що треба обирати менше зло, а тому що обидві пропозиції гідні. Або їм надається право назавжди повернутись в Грузію, де отримати автономію. Або будувати нову республіку на базі районів, які вони вже сьогодні масово засвоїли. Це частки Прохладненьского, Майського, Лескенського, Терського, Урванського районів Кабардино-Балкарії + частки Малгобекського району Інгушетії + Моздокського району Осетії + частки 3 районів Ставропілля + частка Наурського району Чечні.
Стисло про загальну картину поділу Кавказу та Передкавказзя.
Згодом там зформується кілька конфедерацій, які у свою чергу містимуть в собі федерації, а ті в своєму складі - республіки та інші форми державоутворень і адміністративних одиниць.
Багато таких федерацій матимуть спільну столицю - місто, поділене на національні квартали, що є водночас і столицями республік.
Деякі республіки зможуть одночасно перебувати в кількох федераціях та конфедераціях, оскільки всі ці структури будуть взаємо інтегровані та неконфронтаційні одна до'дної.
В залежності від мови, культури і походження, постануть приблизно наступні конфедерації, федерації і республіки.
1) Кубанська - для кубано-чорноморців (українського коріння), кубано-лінейців (южноруського походження) і терекських козаків.
2) Дон - землі більшості районів Ростобласті (можливо, без українських земель), частки Краснодарщини, Астраханщини і Волгорадчини і Ставропілля (тільки історично казацкі землі).
3) Велика Калмикія, якій буде повернуто деякі історичні улуси Астраханщини, Ростовщини і Волгоградчини.
4) Дагестан - в інших кордонах ніж сьогодні, в якості конфедерації або федерації.
5) Туран - конфедерація тюркських народів Кавказу, із можливим вступом або афілюванням до нього Азербайджану, Казахстану, Туркменії.
6) Країна Нартів - конфедерація деяких народів Кавказу та Закавказзя.
7) Велика Черкесія
8) Осетія-Аланія-Іристон
9) Вайнаська федерація
10) Шиїтська (або Джафаритська) конфедерація (за участі Азербайджану та деяких народів Дагестану)
11) Ханафитська конфедерація (за участі деяких народів Кавказу)
12) Шафіїтська конфедерація.
13-14-15-16) окремі автономії причорноморських греків, вірмен, езидів і курдів, євреїв Кавказу, турок-месхетинців.