don_katalan

Алі Татар-заде
ще з кримських разговорів. Діалог такий, що не запишу сьогодні - забуду завтра.
Їдуть два підлітка, як потім з’ясується з контексту - fourteen, бо щойно отримали московитські аусвайси. Треба сказати, приємна розмова - жодного мату, це вже в наш час, знаєте, певна цінність.
-- І що, реально от поїдеш? І назавжди?
-- А що ти думав, я жартую тут. Сказав поїду, то поїду.
-- Та хто тебе пустить.
-- А хто мене стримає.
-- Так надо ж паспорт. Де в тебе паспорт.
-- Привіт! Ми ж от тільки що отримали.
-- Так то не той, ти гоніш! ЇМ треба ЇХНІЙ паспорт.
-- Мені пофіг, покажу цей.
-- Не тормози, цей російський, а туди треба український.
-- Ну покажу свідетельство.
-- А де ти візьмеш свідетельство?
-- Ти, блін, сам не тормози, у всіх є свідетельство. І у мене є, і у тебе є.
-- А як ти його візьмеш?
-- У мами візьму. Я знаю, де вона його держить.
-- Ну шо, ну і поідеш, і що ти там будеш ділать?
-- Та що захочу, те і буду. Це ж не Росія.
-- Там у них вибори.
-- Ну от ще краще.
-- Не тупи, у них там Порошенко.
-- Ну і чудесно.
-- А зараз виберуть Тимошенко.
-- Вапще прекрасно.
-- Ти гоніш, чесно. Ти новости смотриш? Порошенко це ад.
-- Це круто, круто.
-- А Тимошенко ще хуже.
-- Ще хуже Порошенко? То вапше круто.
-- Та ти новости посмотри, я тобі говорю.
-- Не тормози, новости все показують наоборот.
-- Так шо, реально поїдеш? Все із-за Любахи?
-- А що вона, совсім офігіла.
-- Та вона того не стоїть.
-- Вона офігіла, я тобі говорю. Уїду, пускай тепер ето саме.
-- Що ето саме?
-- Насміхається. Вона офігела, я сказав. Уїду, а Любаха пусть тепер. ДУРА.