Volodymyr Boiko
У Сполучених Штатах за фінансові порушення арештовані два, так би мовити, бізнесмени Лев Парнас та Ігор Фруман, які на прохання генерального, прости господи прокурора Юрія Луценка познайомили його з адвокатом президента США Рудольфом Джуліані. Власне, арештовані вони не за це, а за зловживання в ході фінансування виборчої кампанії Трампа, але якщо американські слідчі доберуться до листування між цими високодостойними панами та Юрієм Віталійовичем, то генеральний, прости господи, прокурор, точно стане невиїзним з України.
Ба більш того, користуючись своїми зв’язками з Юрієм Луценком, Руді Джуліані та віденським арештантом Дмитром Фірташем, Парнас і Фруман навіть плекали надію замінити голову правління НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва на громадянина Росії та США Андрія Фаворова, який має таку ж репутацію, як і Парнас з Фруманом. Але Фаворов, будучи найближчим соратником Коболєва та, по-суті, другою людиною в «Нафтогазі», від цієї заманливої пропозиції відмовився – йому й так непогано.
З такої нагоди нагадую мій недавній допис, у якому розповідається, хто такий Фаворов і як він за мовчазної підтримки НАБУ примудряється продавати газ від однієї української державної компанії іншій українській державній компанії через свою фірму-прокладку.

Мистецтво пускати гази

20 серпня 2019 року відбулась подія, яку варто занести в аннали новітньої української історії й навіть запровадити на її честь нове державне свято. Бо саме в цей день заступник керівника Офісу Президента й майбутній генпрокурор Руслан Рябошапка винайшов, як можна примусити директора Національного антикорупційного бюро України Артема Ситника виконувати свої службові обов’язки.( Read more... )

Додрейфовали до очередной точки невозврата. В ближайшие месяцы так или иначе будет принято международное решение по пресловутым «минским договоренностям». А значит, либо запустится алгоритм их реализации с возвращением в Украину Донбасса, наделенного троянским «особым статусом». Либо «минск» будет уже официально отброшен, как нереализуемый в принципе, и нас ждет многолетний не просто замороженный конфликт, а этакий сжиженный газ — и холодный, и обжигающий одновременно.
В любом случае, цельность и даже само существование Украины в привычном нам виде напрямую зависит от единства общества в принятии/отрицании навязываемого властью подхода. А у нас, к сожалению, обострилась хроническая болезнь вождизма, сопровождаемая черно-белым синдромом.
Речь о том, что истовая паства видит в своем политическом лидере исключительно позитив, а прочих считает эталонным исчадием зла. В этих координатах невозможен никакой компромисс. А значит, невозможна консолидированная общественная позиция, с которой и только с которой власть считается всерьез.
Однако политический, да и остальной мир устроен по-другому. С полутонами, а также со скрытыми и явными противоречиями.( Read more... )