Алі Татар-заде
Здавна наш старий тепер дядько страшенно їх любив.
От деякі історії з його багажу.

В совку був дефіцит на яйця.
Тупо не завезли і все, таке типове явище.
Дядько йде в ресторан, де продають яйця вареними. Купує кілька штук. Викладує в прозору кульку та шествує базаром. Всі до нього:
-- Ай! Яйца! Де ви взяли яйца? Де дасталі яйца?
Він спокійно:
-- Купив у тому магазині (показує на ресторан).
Народ масово біжить в ресторан та скуповує десятками, побільше шоб, побільше.

А то інша історія. Йшов він повз рибалок, а ті спіймали величезного сома. Стоять, радіють, фоткаються. Той підходить і каже:
-- Купую за будь-які гроші.
Поторгувалися, продали.
Він йде знов вулицею, гордо виставляючи находку.
Його всі чіпляють:
-- Мущіна, де дастали таку рибу?
Назбиралась невелика юрба.
Він каже:
-- Он там рибний магазин, там такі дають. Стривайте! - каже він, бо юрба вже на низьком старту
-- Я ж вам не все сказав. На прилавку її нема, а продають з чорного ходу.
Натовп біжить в магазин. Ті що поветераністей, йдуть в главний вхід, вимагають рибу, - їм відмовляють, звісно, а ті кричать:
-- Ми так і знали! Как з чорного ходу так є, а как глянеш на прилавки, то пустиє!
Тим часом йде народний штурм з чорного ходу.
-- Попряталі, гади! Вот ми на вас Обехе-Есес направім!

Рано вранці він робив зарядку на вулиці. Покачався, пострибав, побігав, скучно.
Тоді він зичним високим голосом починає кричати:
- Ма-ла-ко! Ма-ла-ко!
Всі вибігають з ведрами й бидонами, а він спокійно йде додому.

Багато таких історій.
А що тепер?
Кримські розваги у наш час дають не менше задоволення.

Паспортний стіл. Всі стоять, давляться, мучаються. У півголоса скаржаться на невдобства, пов’язані з видачею та перевидачею московитських аусвайсів.
Дядько спокійно і розсудливо каже:
-- Нічого, скоро буде порядок.
-- А шо там? Шо за порядок?
-- По радіо об’явили. Всі українські паспорти будуть вилучені, хто приховав - на того заведуть діло.
Жгуча тиша.
-- До трьох лєт, - авторитетно додає дядько.
В юрбі починаються масові інфаркти.