don_katalan

Останнім часом довелося зіткнутися з гучними обговореннями, пов’язаними з будинком № 22 по вулиці Олександра Кониського (колишній Іванівській, Тургенєвській) у Шевченківському районі Києва.
Одразу зауважу, що досі не мав нагоди докладно займатися історією цієї ділянки і придивився до неї саме тепер, з огляду на широкий громадський інтерес. Декілька фактів стали для мене очевидними.
Нині по фронту ділянки стоїть двоповерховий на підвальному напівповерсі будинок, що виглядає як старовинний. За ним у 2017 році було споруджено так званий «клубний дім Turgenev» – 11-поверховий житловий будинок. Його стіна з боку вулиці майже вся глуха, що свідчить про намір забудовників розширити житловий комплекс – очевидно, шляхом знесення більш давнього об’єкта. Оприлюднені проєктні пропозиції містять просто по фронту вулиці громіздкий, щонайменше восьмиповерховий корпус із частково заскленим фасадом. ( Read more... )
Отже, з одного боку, існує вимога автентичності. Якщо говорити про будинок № 22, то він зберігав більш-менш історичний вигляд до початку ХХІ століття. Це була одноповерхова з підвалом, дерев’яна і обкладена цеглою, прямокутна у плані споруда. Але в подальшому власники піддали її декільком перебудовам. Спочатку над частиною будинку звели новітній другий поверх (скопіювавши деякі деталі оздоблення першого поверху). Водночас створили напівпідвальний поверх, улаштувавши тут новий фасад із новими вікнами. А в подальшому відгризли два ліві прорізи, що залишалися від одноповерхового будинку, та ще й знищили принаймні половину об’єму з тильного боку. Весь фасад був заново потинькований, і справжні деталі декору, які бодай чогось варті, поховано під сучасним тиньком.( Read more... )

( Read more... )

Валерій Пекар
Щоб розкритикувати ідею, треба зробити з неї карикатуру, потім легко висміяти. Приблизно так критикують ідею розвалу російської імперії. Тому зранку вирішив написати про кілька типових міфів.
Ні, росія не розвалиться швидко. Процес послаблення "скрєпів" відбувається досить повільно, особливо з огляду на те, що основна "скрєпа" -- це гроші, а росія поки може обходити значну частину санкцій. І навіть після цього строкату країну триматиме інерція, тож потрібен буде якийсь триґер на кшталт пригожин 2.0.
Ні, розвал росії не станеться сам собою. Для цього потрібні систематичні зусилля з нашого боку, передусім на фронті, але не тільки. Україна має стати осердям боротьби корінних поневолених народів РФ за свободу й незалежність. А також співавтором нової системи колективної безпеки в Європі.
Ні, йдеться не лише про національні республіки. Чимало нових незалежних держав не матимуть етнічної основи, їхнім ґрунтом стане сильний регіоналізм, на кшталт Інґрії чи Сибіру. Сибір за своєю моделлю колонізації ближче до Австралії, ніж до Татарстану. Але етнічні республіки стануть зразком для інших.
Ні, це не буде надто схоже на 1991. Інша комбінація факторів породжує іншу траєкторію розвитку. Передусім розпад на 30-40 не дуже визначених частин не може статися так само, як розпад на 15 чітко визначених. Не буде сильних лідерів процесу на кшталт тодішніх РСФСР чи УРСР. Будуть і певні ознаки 1917.( Read more... )

РОВ практически полностью потеряли физический контроль на Днепре. Под контролем РОВ остаётся лишь небольшая сеть островов от Голой Пристани до Виноградного.
Тут или Теплинский дополнительно перебросит под Голую Пристань пару-тройку бригад (хотя не поможет, как и под Крынками), или начнёт выбирать заранее апартаменты в пригороде Дамаска, что бы на момент ссылки не оказать в "жаркий" сезон "без условий".
=====
Aleksey Kopytko
Минобороны России по устоявшейся традиции начало превентивно «уничтожать» вооружения, которые в Украину неизвестно когда поступят.
В утренней сводке заявлено, что за сутки сбито 5 (!) ракет ATACMS.
Это враньё призвано решать несколько задач. С одной стороны, подчёркивается, что от западного оружия есть противоядие. Именно с этой целью роспропаганда начала «топить в болотах» и регулярно «подбивать» танки «Леопард» за полгода до их реального появления в Украине.
По поводу ATACMS у них неслабый мандраж, на федеральных каналах с грустными лицами очерчивают зону в 300 км по периметру границы и посылают сигнал «Помним. Любим. Скорбим».
С другой стороны, им надо как-то оправдываться за «пропущенные». Поэтому угроза непомерно завышается и рисуются «успехи» в её отражении. ( Read more... )

Тому що на них можна ефективно піаритися і одночасно там в кошторисах та в обсягах робіт можна легко приховати 20-30 відсотків грошей та отримати їх через підрядників.
Це не українське «ноу-хау» - це світова практика.
Інше питання - чи треба це робити перед війною замість того щоби купувати озброєння і ракети?!
Питання риторичне.
Йде війна, дороги будувати ніхто не дасть, але ж чиновникам гроші потрібні.
І тут чудова ідея - замість доріг будемо будувати якісь «укриття для обʼєктів критичної інфраструктури».
Яка різниця що ніхто не знає і не розуміє що це і яка їх ефективність - головне що через тих же підрядників можна отримати «свої» 30 відсотків откатів.( Read more... )=====
Oleksii Stepura
The Financial Times
«Західні банки, що залишилися в Росії, заплатили Кремлю 800 млн євро податків минулого року».
Це вчетверо більше рівня до лютого 2022 року, незважаючи на обіцянки звести до мінімуму присутність у Росії після початку конфлікту в Україні. ( Read more... )=====
Шон Таунсенд
История с ботами в телеграме напомнила более давнюю олимпиаду. В 2014-2015 году интернет-каналы с оккупированных шли в Украину. Голоса о том сажать ли подлых колобарантов-провайдеров или поставить на каналы DPI разделились примерно поровну.( Read more... )

Нет, не намекаю, что я-то не обыватель, личность исключительная, имеющая право свысока смотреть на толпу. Хотелось сказать: ничем я от других не отличаюсь. Но это тоже будет неправдой. Вопрос этот скорее философский, нежели практически-доказательный. Считать людей равными – это от недомыслия и засилья штампов про свободу-равенство-братство, про демократию и прочие БЛМ. Все мы сильно разные.
Казалось бы: вот тебе миллионер и физик-ядерщик, а вот тебе замешиватель песка с цементом или потребитель аптечных спиртовых настоек. Если отмыть и приодеть бомжа, то от миллионера-кокаиниста сложно будет отличить. Но в действительности все разные. Основное отличие не в материальном состоянии и не в качестве потребляемого алкоголя. Просто мир разнообразен – это главное его качество, гарантирующее развитие и естественный отбор лучших. У каждого свой взгляд, своя картина мира. Не хочу ровнять всех под собственную гребенку. Но хочется узнать: как смотрит на мир среднестатистический обыватель?
Замечено, что он всегда думает и говорит вещи, противоречащие друг-другу: врагу не сдадимся, но воевать я не буду; все силы – на борьбу с врагом, но тарифы на коммуналку – не повышать!; проклятые олигархи разворовывают страну, но если налоги могу не платить, то не заплачу!..
Многолетние наблюдения за окружающими дают основания предположить, что думает и как поступает обыватель. Мне кажется, что бы он не говорил, ему глубоко плевать на родину, на национальную идею, на территориальную целостность и прочие малопонятные абстракции. Обывателю куда понятнее и волнительнее ассортимент продукции ближайшего супермаркета, скидки этого месяца и бонусы кредитной карты. Вы можете обзывать их желудками, стадом, но их по моим наблюдениям большинство. А если мотивировать этих людей – они горы свернут, они бросят все, возьмут «калаш» и отправятся в окопы защищать то, что им дорого.( Read more... )

Victor Tregubov
Вже писав, та ще раз треба. З усіх аргументів на користь ухилення різного ступеню довбодятлізму мене більш за все дивує "за що воювати, за цю владу?"
Ем. Мені просто цікаво, а ті, хто його висувають, хоча б на секунду намагаються подумати, що говорить їхній рот?
В Силах оборони України зараз десь з мільйон осіб.
Я маю великий сумнів, що серед них знайдеться хоч десять, що воює за цю владу. Або будь-яку владу. Я і щодо одного не впевнений.
І тут справа навіть не в наявності більш вагомих аргументів. А в тому, що цей не працює.
Бо що загрожує владі в будь-якому випадку?
З усіх людей в країні влада ризикує найменше. Її-то вивезуть. За неї не треба воювати, бо воювати треба за тих, хто під загрозою.
А хто ж це?
З вже наявного досвіду, це населення наших міст. Абсолютно невибірково. ( Read more... )