(далі пряма мова):
" Всім привіт!
Із тих пір, як мені довелося перенести хворобу Лайма, я взяла на себе обов’язок де тільки можна інформувати людей про загрозу сраних кліщів. Під кліщами я розумію не тільки псковський десант і бойових бурятів на скубі-ду мобілях, але й маленьких злоїбучих істот, що харчуються кров’ю і ховаються у траві.
Тож ця інформація буде корисною, в першу чергу, тим, хто зараз багато часу проводить у полях та в лісі – тобто солдатам.
Отже, попри розповсюджену теорію, що кліщі активні тільки в кінці травня та на початку червня, повідомляю: вони активні з моменту, як починає рости трава – і до перших морозів восени. Тобто кліщ для вас небезпечний приблизно 7-8 місяців на рік.
Останнім часом НЕРЕАЛЬНО багато кліщів переносять бореліоз, себто хворобу Лайма. Це не енцефаліт, але це відверто неприємна штука, яка в кращому випадку загрожує вам кількома тижнями лихоманки, в гіршому – роками лікування, а в найгіршому – десятиліттями нейрофізіологічного пекла. Мені майже пощастило, лікування зайняло трохи менше двох років. Пощастило мені тому, що я знала про існування Лайма і розпізнала його симптоми до того, як стало запізно.( Read more... )
" Всім привіт!
Із тих пір, як мені довелося перенести хворобу Лайма, я взяла на себе обов’язок де тільки можна інформувати людей про загрозу сраних кліщів. Під кліщами я розумію не тільки псковський десант і бойових бурятів на скубі-ду мобілях, але й маленьких злоїбучих істот, що харчуються кров’ю і ховаються у траві.
Тож ця інформація буде корисною, в першу чергу, тим, хто зараз багато часу проводить у полях та в лісі – тобто солдатам.
Отже, попри розповсюджену теорію, що кліщі активні тільки в кінці травня та на початку червня, повідомляю: вони активні з моменту, як починає рости трава – і до перших морозів восени. Тобто кліщ для вас небезпечний приблизно 7-8 місяців на рік.
Останнім часом НЕРЕАЛЬНО багато кліщів переносять бореліоз, себто хворобу Лайма. Це не енцефаліт, але це відверто неприємна штука, яка в кращому випадку загрожує вам кількома тижнями лихоманки, в гіршому – роками лікування, а в найгіршому – десятиліттями нейрофізіологічного пекла. Мені майже пощастило, лікування зайняло трохи менше двох років. Пощастило мені тому, що я знала про існування Лайма і розпізнала його симптоми до того, як стало запізно.( Read more... )