don_katalan

Ганна Сінькова · Згадую як в увʼязненні перебирала слова підтримки і «підтримки».
Перших було мало.
Другі були смішні. Приблизно однакового змісту: «я звісно осуждака-відмежувака шаріяка-обіймака, то всьо провокація, але що дівочку посадили - то перебор, так ніззя, але я засуджую, отак ЗАСУДЖУЮ, бо не подумайте, я не того весь гараж своїми десятитомниками про атентати засрав, щоб тут зараз нариватися, ще не час, скоро вибори, великдень, день доярки… не час ще для такого, перевернути прапор - час, а інше - не час».
І я от не розуміла, люди, а нахіба ви себе так катуєте підтримкою цією? Ваша паніка ця, ніби в прикутого до колії… це ж боляче і вам, і мені, і оперу який після обшуку з цього почерпне катаракту хіба… та й історично то не варто уваги навіть тут приділеної.
А от перші. Як вже казала їх було менше. Памʼятаю усіх. Серед них була Ірина Фаріон. Безкомпромісно. Без обмовок. Без туги за дівочку з поламаним життям. З розумінням того що відбувалося і що робилося. І так у всьому.
А потім Ірина Дмитрівна не те щоб натерпілась від мене (я в надокучанні навряд найвидатніша), але зіштовхувалася зі мною в лютих срачах. Тепер мені за них страшенно соромно. Та й тоді було трохи соромно. Бо тоді, на відміну від більшості отих «других», вона ніколи не бідкалася в стилі «от я прям подвиг вчинила, криводушнула, сказала шо підтримую, лягла на амбразуру, злицемірила і все таке, бо я просто тебе пожаліла, ну надо було так, але зря, ЗРЯЯЯЯЯяяя».
Чому так? Гадаю тому, що її позиція була незмінна і непохитна, у всьому, до самодеструкції, до небезпечного, настільки, що хтось вирішив побороти її не словом, а зброєю…
Соромно за ті сварки. І прикро, що не спромоглася підтримати її так само переконливо в її важкі часи. Прикро, що казала багатьом, що захоплююсь її сміливістю… а їй за весь час — ні, не сказала. І це тепер невиправно…
І тепер тут є згадка про наші перепалки, але тут точно нема місця обмовкам про «я звісно не в усьому з нею згодна, але так ніззя». Бо вона особистість яка заслуговує не жалості попри щось, не ситуативного емпатичного. Вона цього ніколи не потребувала і чудово без цього обходилась. Вона заслуговує шани й поваги за те, що попри всі цькування трималася своєї позиції, міцно й непорушно, до останнього подиху…
Вічна памʼять…
Ганна Сінькова
Згадую як в увʼязненні перебирала слова підтримки і «підтримки».
Перших було мало.
Другі були смішні. Приблизно однакового змісту: «я звісно осуждака-відмежувака шаріяка-обіймака, то всьо провокація, але що дівочку посадили - то перебор, так ніззя, але я засуджую, отак ЗАСУДЖУЮ, бо не подумайте, я не того весь гараж своїми десятитомниками про атентати засрав, щоб тут зараз нариватися, ще не час, скоро вибори, великдень, день доярки… не час ще для такого, перевернути прапор - час, а інше - не час».
І я от не розуміла, люди, а нахіба ви себе так катуєте підтримкою цією? Ваша паніка ця, ніби в прикутого до колії… це ж боляче і вам, і мені, і оперу який після обшуку з цього почерпне катаракту хіба… та й історично то не варто уваги навіть тут приділеної.
А от перші. Як вже казала їх було менше. Памʼятаю усіх. Серед них була Ірина Фаріон. Безкомпромісно. Без обмовок. Без туги за дівочку з поламаним життям. З розумінням того що відбувалося і що робилося. І так у всьому.
А потім Ірина Дмитрівна не те щоб натерпілась від мене (я в надокучанні навряд найвидатніша), але зіштовхувалася зі мною в лютих срачах. Тепер мені за них страшенно соромно. Та й тоді було трохи соромно. Бо тоді, на відміну від більшості отих «других», вона ніколи не бідкалася в стилі «от я прям подвиг вчинила, криводушнула, сказала шо підтримую, лягла на амбразуру, злицемірила і все таке, бо я просто тебе пожаліла, ну надо було так, але зря, ЗРЯЯЯЯЯяяя».( Read more... )

Andrii Klymenko
Сьогодні буде багато різних версій та прогнозів у зв'язку із зіткненням двох танкерів в районі Сінгапуру та пожежею. Одразу скажемо, що:
1) обидва танкери до перевезень російської нафти непричетні:
CERES I, ІMO: 9229439 возив в 1-му півріччі цього року нафту з Ірану до Китаю. Власник з Китаю. В санкційних списках не знайшли.
HAFNIA NILE - IMO n° 9766217, власник - потужний світовий холдинг BW Group.
2) фрегат ВМС Сінгапуру RSS Supreme (похідний від французького La Fayette-class frigate) врятував екіпажі.
3) У заяві оператор судна Hafnia підтвердив зіткнення, додавши, що всі 22 члени екіпажу на борту Hafnia Nile були безпечно врятовані та переведені на берег. Причини інциденту не пояснили. «Інформації про забруднення наразі немає. Наразі наша основна увага — це благополуччя наших членів екіпажу, а також усунення будь-якого потенційного впливу на навколишнє середовище в результаті цього інциденту», — заявили в компанії.( Read more... )

Aleksey Kopytko
В сети волнами идёт обсуждение перспектив «деколонизации России» и необходимых усилий Украины в этом направлении (подробно смотрите у Валерій Пекар). Под деколонизацией понимается содействие национальному самоопределению народов Российской Федерации вплоть до создания независимых национальных государств.
В целом как интеллектуальная задача такой подход имеет право на жизнь. Однако, на мой взгляд, если выходить на уровень практических действий, следует ответить на ряд принципиальных вопросов.
1.Главный – чтобы что? Тогда появятся какие-то критерии и рамки.
15 июля в парламенте был зарегистрирован проект Закона №11402 «Про основні засади державної політики України щодо взаємодії з національними рухами колоніальних народів Російської Федерації». Его подписали 80+ депутатов, из которых (как всегда в таких случаях) основная масса текст в глаза не видела.
Законопроект – это претензия обозначить вектор и вменить действия.
Я почитал текст. Надо отдать должное коллективу авторов, они проделали труд, с результатами которого теперь можно дискутировать и улучшать.
Так вот в порядке дискуссии: на мой взгляд, в таком виде документ принесёт исключительно вред и должен быть отозван. Его нельзя исправить.
Ибо в законе нет главного – интереса Украины.
В законопроект заложен принцип БЕЗУСЛОВНОЙ поддержки Украиной интересов внешних субъектов и никак не поясняется – а Украине это зачем? ( Read more... )