don_katalan

Попередньо, без руйнувань та постраждалих, повідомляє КМВА.

Наразі у повітряному просторі України три групи БпЛА, — Повітряні Сили

🔻на Київщині курсом на північ
🔻на Полтавщині в напрямку на Дніпропетровщину
🔻на півночі Дніпропетровщини курсом на південь

Уночі 24 листопада 2024 року (із 00.30) окупанти атакують Україну ударними БпЛА типу «Shahed» та безпілотниками невстановленого типу із Орла та Брянської обл.
Загалом виявлено та здійснено супровід 73 ворожих БпЛА.
До відбиття нападу залучаються авіація, зенітні ракетні підрозділи, засоби РЕБ та мобільні вогневі групи Повітряних Сил та Сил оборони України.
Станом на 09.00 протиповітряною обороною збито 50 ворожих безпілотників у Київській, Черкаській, Кіровоградській, Чернігівській, Сумській, Полтавській, Житомирській областях.
19 безпілотників локаційно втрачено, імовірно через активну протидію РЕБ Сил оборони.( Read more... )

(Закарпатська академія мистецтв · Віра Федоранич)
19 листопада 2024р. виповнилося 35 років одній із пам’ятних та непересічних для Ужгорода та й Закарпаття загалом подій. Саме тому ми починаємо публікацію світлин та спогадів учасників, які повернуть нас у минуле, допоможуть згадати людей та емоції, провести паралелі у сьогоднішнє.
19.11.1989р., на честь 200-річчя з дня народження Михайла Лучкая, відбулося відкриття каплички, відновленої зусиллям викладачів, студентів, майстрів Ужгородського училища прикладного мистецтва та громадськості м.Ужгорода.
Чи не вперше за багато десятиліть голосно називали ім’я автора першої закарпатської „Граматики слов'яно-руської: або старослов'янська і теперішня, поширена у карпатських горах, малоросійська мова, що є живим її діалектом» (Буда, 1830) та написаної латиною шеститомної «Історії карпатських русинів» ( «Historia Carpato-Ruthenorum», яка за життя так і не видана. Для її написання Михайлом Лучкаєм були використані архівні матеріали Мукачівської єпархії, літописи та тогочасна і давня література. У цій праці він довів автохтонний характер руського населення Закарпаття, які заселили цей край задовго до приходу угорців. То вже потім група латиністів кафедри загального мовознавства УжДУ почне її переклад, а друкуватиме видавництво «Закарпаття»)
Ідея з’явилася восени 1988р. під впливом хвилі національного пробудження, яка линула зі Львова.
Все починалося за кілька місяців до того: 13.06.1988р. у Львові невелика група громадян (близько 20 чол.) підійшла до пам’ятника І.Франку біля Львівського університету. На першому відкритому мітингу серед активістів були Чорновіл, Калинці, Горині, Гель, Макар та інші, як згодом виявилось, у переважній більшості - дисиденти. Цій групі активістів було відмовлено провести збори у клубі будівельників по вул.Стефаника для створення Товариства ім. Т.Шевченка по захисту української мови в УРСР.
Випадковими свідками і учасниками мітингу були і я (Антонишин З.Д.) та Загайський Д. (тоді – студенти-заочники 4 курсу історичного факультету Львівського університету).( Read more... )

Розчищена і відновлена капличка - місце спочинку о.Михайла Лучкая. Зараз вона знаходиться всередині новозбудованої церкви на Цегольні.

( Read more... )

Сьогодні трохи відкладемо серію про "плани на зиму" й спробуємо розібратися, що відбувається на Курахівському напрямку... бо, на сьогоднішній день, це по суті - епіцентр війни.
1. Спочатку, як завжди, декілька загальних зауважень...
Очевидно, командування військ противника, які оперують на цьому напрямку (нагадаю, до наступу тут залучені сили та засоби зразу 3-х російських угрупувань військ\УВ "Центр", "Юг" та "Восток") намагається все ж-таки реалізувати свій задум, щодо охоплення українських військ в районі Курахове з флангів.
Однак, також очевидно, що у смузі ворожого УВ "Восток", по напрямку на с.Велика Новосілка (або як його ще називають - Времіївський напрямок) також відбуваються події, які особливо приємними для ЗСУ не назвеш.
Й хоча, скажімо так, зусилля противника, щодо охоплення з флангів нашої тактичної групи військ безпосередньо, в районі с.Курахове, судячи зі всього, їдуть, скажімо так, "не зовсім за його сценарієм", то на суміжних ділянках, противник, очевидно, спромігся створити цілий ряд нових загроз...
Тепер, детальніше...
2. Передові підрозділи 90-ї танкової дивізії та 51-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, зі складу його УВ "Центр", судячі зі всього, завершують витіснення українських військ з північного берегу Курахівського водосховища.( Read more... )

(Клуб политдискуссий МФТИ -закрытая группа фб)
Я это… Понимаю что про российские ракеты сейчас… которые самые-самые… И про обкакавшийся (по мнению России) От этих ракет Запад.. В общем, это - наше все!!
Я-то сам про ракеты немножко знаю… Имел дело… С баллистическими, межконтинентальными… Сильно имел… И про то, что сейчас происходит в этой ситуации и поступках, решениях и заявлениях - много могу рассказать… Пояснить… усомнить…
Но вот почему-то, видя и слыша происходящее, вспомнилось мне именно одно событие. А было это так.
Советские времена. 80-е годы. Леонид Ильич ведет страну к вершинам счастья. Борется с Западом. В том числе ядерным оружием.
Но. Советско-русский народ - миролюбивый!! И вот на одном из съездов КПСС, говоря про ракетно-ядерную гонку, Леонид Ильич торжественно провозглашает, что СССР никогда не применит первым ядерное оружие. А применит только в ответ на применение по нему врагами!!
Тут надо сказать, что в стратегии и планах боевого применения РВСН были (да и есть) следующие варианты:( Read more... )
Ну вот. Захожу в кабинет. Офицер - мой друг - силит за столом, перед ним открытая папка с документами. И он ее естественно тут же захлопывает, и убирает в стол.
Но. Я успеваю увидеть что на этой папке написано.( Read more... )

Алі Татар-заде
щіро дивуюся, як тепер люблять кпинити Європу, що вона дає замало, не те, невчасно, не тої якості і не з тим виразом на губах.
Воно ніби бурлить десь тут, в блогах, але на ділі формує опінію і висипається потім заявами офіційних осіб, - тим більше що ці особи в нас майже наскрізь усі популісти.
Черчіль чого тільки не наслухався, коли благав допомоги від Штатів - але не згадую, щоби він заохочував серед британців зневагу, невдячність до союзників. Зціпівши щелепи бульдогом, він інтригував щоби в Штатах перемогло пробританське лоббі, для чого годилися і єврейське, тоді ще не дуже впливове, і польське, і навіть профсоюзи, яких у себе в країні він на дух не переносив.
Так, тоді Британія була "брамою Європи", як ми тепер.
З огляду на географію, можна було назвати навіть "останьою барикадою".
Чим же я пояснюю, як британці тисли без істерик на останніх союзників - м'яко, ввічливо але настирно?
Можливо, джентельменством у крові, яке в нас ще виховувати і виховувати. Можливо й тим, що звикли нести на голові невидиму корону.
А може просто повезло з лідерами.
Без сумніву, серед англійців того часу боляча поразка французів викликала споконвічно жевріючу зневагу, презирство до Франції. ( Read more... )