don_katalan

SERGIY DIBROV
В останні дні знов розганяють дуже стару (п'ятирічної давини) версію: начебто Росія планувала збити літак “Аерофлота”, що прямував з Москви до Ларнаки, щоб отримати casus belli та розпочати масштабне вторгнення в Україну. На жаль, ця версія ґрунтується на дуже сумнівному припущенні і не узгоджується з іншими відомими обставинами.
Це припущення — мовляв, росіяни “сплутали” і замість селища Первомайське, що поруч з Донецьком, поїхали до Первомайського, що біля Сніжного. Це припущення подається як доведений факт.
Проте навіть Служба безпеки України, яка першою висунула цю версію ще у серпні 2014 року, фактично відмовилася від неї - після того, як були оприлюднений звіт слідчої групи та перехоплені телефонні розмови терористів. На них можна почути, як водій заблукав на дорозі, і керівник надав йому детальний опис маршруту, який проходив саме через Сніжне.

Тому жодних причин вважати, що “Бук” мав бути розтошований поруч з Донецьком і був спрямований в інше місце через помилку, наразі немає.
Ще один “доказ” — мовляв, маневри тягача з “Буком” були начебто нелогічними: спочатку він поїхав до Донецька, а потім повернулися майже до російського кордону.
Насправді, з огляду на ситуацію, що складалася в ті дні, саме така передислокація була цілком зрозумілою та цілком логічною.
Давайте згадаємо події липня 2014 року. Район Сніжного став найбільш гарячою точкою АТО. Тоді велике угруповання українських військ знаходилося у дуже незручному вузькому “коридорі”, який простягнувся на 150 кілометрів вздовж кордону з РФ від Старобешевого до Ізваріна. Ось як виглядав цей коридор станом на 16 липня - напередодні трагедії.

12 липня 2014 року в Сніжне прибув особисто “Стрєлков”-Гіркін. Саме тоді розгорілися запеклі бої за курган Савур-Могила, що в 10 кілометрах від російського кордону. Контроль за цією висотою 278 метрів означав повний контроль за наземним шляхом постачання — єдиною дорогою, через яку можна було підтримувати українських військових.
Українське командування використовувало штурмову та транспортну авіацію. І зазнавало втрат.
14 липня був збитий Ан-26, який виконував завдання з десантування вантажів українським військовим в районі Суходольську, що на кордоні з Росією, в 15 кілометрах від Ізваріна.
16 липня став “чорним днем” для української штурмової авіації. В той день був збитий штурмовік Су-25. Це сталося також в районі “коридора” — біля Амвросієвки, в 15 км від кордону з Росією. Пілота врятували прикордонники. Ще два штурмовики, що виконували завдання в районі Савур-Могили, отримали ушкодження. Скоріше за все, в них влучили ракети з комплексу малої дальності “Стріла-10”, що стояв біля села Мариновка і прикривав підрозділи, що знаходилися поблизу.
“Бук-М1”, що був приїхав з Курська, може збивати літаки на відстані до 30-35 кілометрів. За чинними статутами, його позиції мають бути розташовані на відстані 7-15 кілометрів від переднього краю.
А тепер подивимося на карту.

Позиція “Буку” в районі Первомайського знаходилася в 6 кілометрах від Савур-Могили, в 10 кілометрах від Мариновки, в 15 кілометрах від російського кордону. Вона дозволяла повністю перекрити повітряний шлях забезпечення та вогневої підтримки українських військ, що знаходилися на той час у “коридорі”.
Таким чином, “Бук спрямували у правильнішу та найвигіднішу з тактичної точки зору позицію. І нагадаю: про повне оточення українських військ в “коридорі” було оголошено 17 липня 2014 року. Саме в той день, коли збили "Боїнг".
І наостанок. Навіть у відеопрезентації СБУ, в якій вперше була сформульована ця версія, можна побачити, що відстань від Первомайського біля Донецьку до траси літака “Аерофлоту” (так званий “курсовий параметр”) складала 45 кілометрів. Враховуючи, що максимальна дистанція ураження цілей для “Бук-М1” складає 35 кілометрів, а за курсовим параметром — 22 км, це повністю виключає можливість знищення російського пасажирського літака з цієї позиції. Тому треба визнати: “Бук” до Донецька привезли не для того, щоб вбивати росіян, а для того, щоб вбивати українців.

Я жодним чином не виправдовую терористів. Те, що вони зробили - це жахливий злочин. Усі причетні мають бути встановлені, усі винні — покарані. І саме тому не варто фантазувати і висувати версії, які не відповідають ситуації і не витримують критики. Більш того, умисне накидання таких версій — це один з способів інформаційної війни проти України.
Вічна память загиблим пасажирам та пілотам рейсу MH-17. Вічна пам’ять усім жертвам “руської весни”...