![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanIhor Lutsenko
Прикметно, що росіянину що не покажи – борщ, горілку, вишиванку, Київ – він усе готовий вважати своїм. Росіяни практично не сваряться з приводу крою комірця на косоворотці, їх мало обходять суперечності між старовірами і «єретиками-ніконіацями». Вони, на відміну від нас, направлені на експансію.
Росіяни сильні тим, що можуть присвоювати, тобто завойовувати, не тільки території, а й пісні та слова, козацтво і кріпацтво, письменників і вчених, страви і напої. Можуть одночасно вважати своїми святими Леніна і вибитого ним Миколу Другого.
Грузина Сталіна, котрий нищив мільйонами росіян, вони теж присвоюють – бо його боялися у Європі, а це головне. Українця Хрущова, котрий засудив культ особи Сталіна, вони теж тягнуть собі, і це для них нормально.
Вони беруть собі історію України і вважають своєю. Вони для страховки беруть історію Золотої Орди і теж вважать своєю. І їх не колише ця суперечність.
Які мордва, чудь, меря, чуваші, карели, ерзя, удмурти, мокша, марій ел? Ви, українці, багато чуєте про національно-визвольну боротьбу цих народів? А вона насправді є, там є свої мученики, дисиденти, ув’язнені, в Україні є політичні біженці. Вони, як і ми, борються за свою мову проти зросійщення, за свою ідентичність, за свої національні права.
Який там Крим! Та вони Стамбул і Єрусалим вважають ісконною власністю, я абсолютно серйозно. Сторонньому невтаємниченому спостерігачеві було б незрозуміло, якого біса росіяни воюють у Сирії – а насправді Пальміру і Дамаск вони вважають своїми південними містами. Просто колись щось тимчасово пішло не так, просто тимчасово ці території не під короною російського царя.
При тому, що у них нічого немає – немає історії крім кількох століть, немає мови до 19-го сторіччя, немає власне такого етносу, як «росіяни», практично немає царів «російської» національності - все ж вони є і лізуть, лізуть.
Бо на базі саме такого підходу, саме з таким великим запитом на присвоєння чужого, з такою вірою у власну вищу винятковість легко будувати імперію.
***
А от з українцями будувати імперію важко.
Але ми справимося.
Прикметно, що росіянину що не покажи – борщ, горілку, вишиванку, Київ – він усе готовий вважати своїм. Росіяни практично не сваряться з приводу крою комірця на косоворотці, їх мало обходять суперечності між старовірами і «єретиками-ніконіацями». Вони, на відміну від нас, направлені на експансію.
Росіяни сильні тим, що можуть присвоювати, тобто завойовувати, не тільки території, а й пісні та слова, козацтво і кріпацтво, письменників і вчених, страви і напої. Можуть одночасно вважати своїми святими Леніна і вибитого ним Миколу Другого.
Грузина Сталіна, котрий нищив мільйонами росіян, вони теж присвоюють – бо його боялися у Європі, а це головне. Українця Хрущова, котрий засудив культ особи Сталіна, вони теж тягнуть собі, і це для них нормально.
Вони беруть собі історію України і вважають своєю. Вони для страховки беруть історію Золотої Орди і теж вважать своєю. І їх не колише ця суперечність.
Які мордва, чудь, меря, чуваші, карели, ерзя, удмурти, мокша, марій ел? Ви, українці, багато чуєте про національно-визвольну боротьбу цих народів? А вона насправді є, там є свої мученики, дисиденти, ув’язнені, в Україні є політичні біженці. Вони, як і ми, борються за свою мову проти зросійщення, за свою ідентичність, за свої національні права.
Який там Крим! Та вони Стамбул і Єрусалим вважають ісконною власністю, я абсолютно серйозно. Сторонньому невтаємниченому спостерігачеві було б незрозуміло, якого біса росіяни воюють у Сирії – а насправді Пальміру і Дамаск вони вважають своїми південними містами. Просто колись щось тимчасово пішло не так, просто тимчасово ці території не під короною російського царя.
При тому, що у них нічого немає – немає історії крім кількох століть, немає мови до 19-го сторіччя, немає власне такого етносу, як «росіяни», практично немає царів «російської» національності - все ж вони є і лізуть, лізуть.
Бо на базі саме такого підходу, саме з таким великим запитом на присвоєння чужого, з такою вірою у власну вищу винятковість легко будувати імперію.
***
А от з українцями будувати імперію важко.
Але ми справимося.