![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
отак московські гості руйнують в кожном населеном пункті все, що можна. Будувати нове - ні, на голому місці - щови щови, а от знести останній куточок татарської архитектури - аж руки чешуться. А потім глумясь питають: "а што такова за тріста лєт татари пастроілі, адін дварец в Бахчісарае да і тот строілі рускіє невольнікі". https://www.facebook.com/elvira.sarykhalil/posts/4235850993136953
Elvira Sarykhalil
15 вересня о 17:08 ·
Разрушают мой "любимый дом" в Кучук Узене. Крышу сняли. Сказали что всё будут снимать деревянное. Я попросила строителей что бы мне отдали треугольники под крышей. Они сказали, приедет хозяин спросите. Попросила если выйдет старые Кораны на чердаке, книги или записи что бы отдали мне.
Я в печали.
Разрушают нашу архитектуру. Спросила кто хозяин , сказали из Москвы. Он поставит здесь безвкусную постройку. Совсем скучную безликую безколоритную как и многое в Крыму.
Я плачу.
Я защищала этот дом. То гоняла оттуда выпивох, то пыталась найти истинного хозяина который построил и жил со своей семьёй до депортации 44 года. Публиковала в интернете.
Хотела идти другой дорогой но пошла сегодня этой. Дом меня позвал и в этот раз.
А мы мечтали там сделать кофейню "Хаве хане" где каждый путник может отдохнуть. Не было финансов вложиться в него.
Вкладывайте деньги в культурные национальные идеи и никогда никогда не жалейте.
1серия "Любимый дом"
=====
Алі Татар-заде
з ненаписаного детективного романа.
-- Товаріщ майор! Но как ви дагадаліс, чьто бандеровскій аґєнт арудуєт у вас прямо под носом, в вашем же атдєлє?
-- Дідукция, доктор, дідукция. Аґєнт разсмєялса, каґда услишал фразу «Правєрь сібя на сайтє "Сравніру"».
-- Но чьто же смєшнога в етай фразє??
-- Я іщо нє настолько асвоіл бандеровскую псіхологію. Но пачімута всє ані прі етом словє начінают ржать. Ета - факт.
===
Oleksandr Bardakov
Вони про "незабаром" сміються...
---
Алі Татар-заде
Oleksandr Bardakov це з того ж самого анекдоту
---
Любов Несторович
Родичі:"Какоє ета смєшноє слова" сік", правда?"
Я-""Яке смішне слово " сравни"- не поймеш чи срав чи ні ! І оце " как" . Всюди как і как.. закакали все !."
=====
Алі Татар-заде
цей опис ніби малює Америку 47-го року, але цілком пасує до Криму - і сучасного, і того старого, що його бачив автор і дуже любив. Того "заповітного", або простіше сказати - неюжнобережного, невидимого для курортників і разом з тим складаючого більшу частку півострова.
Можливо тому пейзажі здалися мені такими знайомими, якщо продиратися через його, автора, марнослОвство:
«Нiколи не бачив я таких гладких, поступливих дорiг, як тi що тепер розпромiнювались вперед нас по клаптевiй ковдрi сорока восьми штатiв.
Ми жадко ковтали цi безкiнечнi шосе;
в п'янкому мовчаннi пливли ми по їх чорному, бальному лиску.
... чарувались зеленими селянськими видами - матово-кучерявим гаєм, амбаром, стадом, ручаєм, мутною бiлиною якихось неясно квiтучих плодових садiв i, певно, ще огорожею, складеною з каменю, або гуашовими горбами.
За обробленою рiвниною, за iграшковими крiвлями мдляла затьмара нiкому не потрiбної краси там, де сiдало сонце в платиновому маревi,
й теплий вiдтiнок, що нагадував зчищений персик, розходився верхнiм краєм пласкої сизої хмари, злитої з далекою романтичною димкою.
Iнодi позначалась край неба череда широко розставлених дерев,
або спекотний безвiтряний полудень млоївся над засадженою конюшиною пустелею,
... А то ж нависав удалинi суворий небосхил пензля Ель Греко, набряклий чорнильними зливами,
й виднiвся на мить фермер з потилицею мумiї,
а за ним тяглися смуги ртуттю лиснiючої води мiж смугами рiзко-зеленої кукурудзи
.. Й мiрою того, як ми просувались все далi на захiд, з'являлись в степу пучки полину,
i ми бачили загадковi обриси столоподiбних горбiв, за якими пливли червонi кургани в плямах ялiвника,
й за тим справдешнiй чорний ланцюг, бланжового вiдтiнку, який перебiгав в блакитний, а з блакитного в нез'ясовний,
i ось пустеля зустрiла нас рiвним i сильним вiтром, i летючим пiском, i сiрим терням,
… уздовж усього шосе, iнодi посеред його стояли простодушнi корови, зацiпенiлi в дивнiй поставi (хвiст налiво, бiлi вiї направо), всупереч всiм людським правилам дорожнього руху».
(пер. Кирило Васюков, 2008 - вибачейте, який вже є переклад такий і взяв)
отак московські гості руйнують в кожном населеном пункті все, що можна. Будувати нове - ні, на голому місці - щови щови, а от знести останній куточок татарської архитектури - аж руки чешуться. А потім глумясь питають: "а што такова за тріста лєт татари пастроілі, адін дварец в Бахчісарае да і тот строілі рускіє невольнікі". https://www.facebook.com/elvira.sarykhalil/posts/4235850993136953
Elvira Sarykhalil
15 вересня о 17:08 ·
Разрушают мой "любимый дом" в Кучук Узене. Крышу сняли. Сказали что всё будут снимать деревянное. Я попросила строителей что бы мне отдали треугольники под крышей. Они сказали, приедет хозяин спросите. Попросила если выйдет старые Кораны на чердаке, книги или записи что бы отдали мне.
Я в печали.
Разрушают нашу архитектуру. Спросила кто хозяин , сказали из Москвы. Он поставит здесь безвкусную постройку. Совсем скучную безликую безколоритную как и многое в Крыму.
Я плачу.
Я защищала этот дом. То гоняла оттуда выпивох, то пыталась найти истинного хозяина который построил и жил со своей семьёй до депортации 44 года. Публиковала в интернете.
Хотела идти другой дорогой но пошла сегодня этой. Дом меня позвал и в этот раз.
А мы мечтали там сделать кофейню "Хаве хане" где каждый путник может отдохнуть. Не было финансов вложиться в него.
Вкладывайте деньги в культурные национальные идеи и никогда никогда не жалейте.
1серия "Любимый дом"
=====
Алі Татар-заде
з ненаписаного детективного романа.
-- Товаріщ майор! Но как ви дагадаліс, чьто бандеровскій аґєнт арудуєт у вас прямо под носом, в вашем же атдєлє?
-- Дідукция, доктор, дідукция. Аґєнт разсмєялса, каґда услишал фразу «Правєрь сібя на сайтє "Сравніру"».
-- Но чьто же смєшнога в етай фразє??
-- Я іщо нє настолько асвоіл бандеровскую псіхологію. Но пачімута всє ані прі етом словє начінают ржать. Ета - факт.
===
Oleksandr Bardakov
Вони про "незабаром" сміються...
---
Алі Татар-заде
Oleksandr Bardakov це з того ж самого анекдоту
---
Любов Несторович
Родичі:"Какоє ета смєшноє слова" сік", правда?"
Я-""Яке смішне слово " сравни"- не поймеш чи срав чи ні ! І оце " как" . Всюди как і как.. закакали все !."
=====
Алі Татар-заде
цей опис ніби малює Америку 47-го року, але цілком пасує до Криму - і сучасного, і того старого, що його бачив автор і дуже любив. Того "заповітного", або простіше сказати - неюжнобережного, невидимого для курортників і разом з тим складаючого більшу частку півострова.
Можливо тому пейзажі здалися мені такими знайомими, якщо продиратися через його, автора, марнослОвство:
«Нiколи не бачив я таких гладких, поступливих дорiг, як тi що тепер розпромiнювались вперед нас по клаптевiй ковдрi сорока восьми штатiв.
Ми жадко ковтали цi безкiнечнi шосе;
в п'янкому мовчаннi пливли ми по їх чорному, бальному лиску.
... чарувались зеленими селянськими видами - матово-кучерявим гаєм, амбаром, стадом, ручаєм, мутною бiлиною якихось неясно квiтучих плодових садiв i, певно, ще огорожею, складеною з каменю, або гуашовими горбами.
За обробленою рiвниною, за iграшковими крiвлями мдляла затьмара нiкому не потрiбної краси там, де сiдало сонце в платиновому маревi,
й теплий вiдтiнок, що нагадував зчищений персик, розходився верхнiм краєм пласкої сизої хмари, злитої з далекою романтичною димкою.
Iнодi позначалась край неба череда широко розставлених дерев,
або спекотний безвiтряний полудень млоївся над засадженою конюшиною пустелею,
... А то ж нависав удалинi суворий небосхил пензля Ель Греко, набряклий чорнильними зливами,
й виднiвся на мить фермер з потилицею мумiї,
а за ним тяглися смуги ртуттю лиснiючої води мiж смугами рiзко-зеленої кукурудзи
.. Й мiрою того, як ми просувались все далi на захiд, з'являлись в степу пучки полину,
i ми бачили загадковi обриси столоподiбних горбiв, за якими пливли червонi кургани в плямах ялiвника,
й за тим справдешнiй чорний ланцюг, бланжового вiдтiнку, який перебiгав в блакитний, а з блакитного в нез'ясовний,
i ось пустеля зустрiла нас рiвним i сильним вiтром, i летючим пiском, i сiрим терням,
… уздовж усього шосе, iнодi посеред його стояли простодушнi корови, зацiпенiлi в дивнiй поставi (хвiст налiво, бiлi вiї направо), всупереч всiм людським правилам дорожнього руху».
(пер. Кирило Васюков, 2008 - вибачейте, який вже є переклад такий і взяв)