don_katalan

Найвагомішою його заслугою, яку навіть і сучасники готові пронести в вічність, є прозорливе, категоричне і принципове відкидання лівої ідеї, соціалізму самим Достоєвскім. Тим вагоміше, що велика частка росіянських та зарубіжних інтелектуалів не встояла перед миражем соціалізму, а в Голівуді це і зараз, наприклад, вважається модою.
Але є цікавий нюанс.
Достоєвскій невірно уявляв майбутнє: оскільки в його час соціалізм був суто західним, європейським продуктом, то він резонно (на той час) гадав, що і переможе соціалізм, звичайно ж, насамперед в Європі.
Власне. сам Маркс обіцяв перемогу соціалізму в Європі, в промислово розвиненій країні Заходу.
А Захід Достоєвскій не любив. Протиставляв його Росії (все вірно, їх і треба протиставляти, тут він не кривить душею).
Вийшло, що соцілізм Достоєвскій критикував, так би мовити, як превентивну загрозу - чергову загрозу - бездуховнаго Захода духовній Росіи.
Він атакував його саме тому, що вважав що той ніколи не закріпиться в Росіи.
По суті, він був в тій же іоюзії що і його пересічні сучасники:
соціалізм = благоденствие матеріальне
(тоді ніхто не знав, що будуть гулаги, сандармохи і голодомори)
Уявивши собі майбутне благоденствие в Європі, побудоване на соціалізмі, Достоєвскій критикував його зо всією силою русскаго духа, безжально, болюче.
Не з того боку, що будуть моря крові від соц. експериментів, а в тому, що людина стане тупа і сита як худоба, а як же Бог, а як же духовність, а як же вимога ідеальної моралі (поки одна дитина плаче, ніхто не має права бути щасливим).
Ну тобто се що потім казали ціле століття про загниваючий капіталізм, а в наше століття - про загніваючий потребителизм, казав свого часу Достоєвскій про майбутній загниваючий соціалізм в Європі.
Всеж цім він справді уникальний серед своїх московитських, а й не тільки, сучасників-літераторі.
Адже більшість з них взагалі не піддавали грядучий соціалізм ніякій крітиці, ані етичній, ані естетичній, а більшість від тої більшості навіть наближали прихід соціалізму як могли.
Принагідно я обізначу, що таке духовність Достоєвскаго.
Саме в його прикладі це загадкове слово має цілком прозоре значення.
Бездуховне для Д. - раціональне і раціональне для Д. - бездуховне.
Відтак, логічно, що для того ж Д. все іраціональне - духовне і все духовне - іраціональне.
Духовність русской души, її загадкова загадочность - це іраціональність.