Borys Babin · Євнухи та демократія
Nov. 22nd, 2021 04:09 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanІноді сила мистецтва змушує фантазію авторів ставати суровою реальністю. Коли голлівудські продюсери знімали шпигунський пеплум «Лоуренса Аравійського» то вони збудували для власних зручностей у пекельних для тіла людини та ангельських для його ока пейзажах Ваді Раму тимчасове знімальне містечко, а для масовки використали натуральних бедуїнів Аравії. Пройшло сімдесят років і ці кінодекорації 1962 року, які не стали вивозити чи руйнувати суто заради економії, стали не просто реальним населеним пунктом, але й основним культурним, економічним та навіть політичним центром корінного населення Йорданії.
А знявши інший, вже модерновий, фільм про шпигунів «007: Спектр», продовжувач бондіани режисер Мендес вирішив показати традиційне мексиканське Día de Muertos, скажемо так, у власному авторському баченні, а не як воно святкувалося у Мехіко з часів Ометеотля. Але мексиканцям цей відеоряд параду скелетів настільки сподобався, що тепер вже п’ять років у власній столиці вони щорічно проводять таке саме вражаюче шоу з чорнобривцями, ацтекською священною квіткою померлих, на фоні якого Деніел Крейг у культовому кіно проміняв тамтешню красуню на можливість снайперського пострілу.
Та ось нещодавно наша Асоціація провела дослідження деструктивної роботи російських (і не тільки) шпигунів над просуванням ідей «визнання анексії» та необачно порівняла у ньому ключових фігурантів із Нібелунгами. І хоча під прихованим золотом, що приносить смерть власнику, спочатку нами малися на увазі виключно всілякі цікаві офшори та рахунки, то наразі виявилося, що експерти були значно ближчими не до абстрактних аналогій, а до брутальної правди життя.
Бо наразі виплила цікава історія таємничого зникнення національних золотих скарбів, в якій був замішаний колишній кандидат у президенти. Та аналізувати долю втраченого з музеїв античного золота гір та долин нам довелося на фоні вирішення більш глобального наукового питання – як власне бути, коли на чолі незалежної держави, що прагне бути європейською та демократичною, виявляється обраний всенародно очевидний агент російських спецслужб.
Копирсатися в таких речах дійсно цікаво, адже попутно дізнаєшся різницю механізмів перегонки сортів сибірської та уральської нафти, специфіку гідравлики радянських винищувачів, особливості вербування професорів-гуманітаріїв для виконання діверсій за кордоном та «місцеві риси» розпорядку денного офіцерської гауптвахти столиці Киргизької РСР. Час нас підганяв, адже ми хотіли встигнути публічно запитати у одного дуже радісного переможця виборчих перегонів – чи не сняться йому часом хоч іноді, хоча б на Día de Muertos, осиротілі діти полковника Д.
Бо якщо такого не було узагалі не разу – то ситуація дійсно патова.
Адже ми живемо на зламі двох світів.
Це європейська модель демократичного тінгу, де максимально жорстока публічна конкуренція між сортами лайна за право бути розмазаними на сяючому диску влади як правило приводить до сталого суспільного розвитку. Та це азійська модель бюрократичного священого міста сили, де усамітнено від підданих мешкає вузька каста людей-над-людьми і розвиток досягається суто через складну та утаємничену механіку просування відповідних субстанцій у заплутаних ще більше, ніж на Міг-29, суспільних гідравлічних системах.
За каноном належати до цієї касти владарів мають євнухи, тобто ті хто чимось теоретично пожертвував та від чогось геть відмовився, такі собі робочі мурахи, ляльки на дротах Всемогутнього. Якщо ж ці євнухи починають жити власним життям та мати власні широкі й нічим у практиці не обмежені матеріальні, моральні та аморальні задоволення, то колапс швидко настає і для них особисто, і для усій системи управління.
Звісно добрим тоном філософів останніх чотирьохсот років є чемні поради демократії правомірно та гуманно перемагати євнухів.
Та коли політичне життя відповідної держави наразі перевершує будь-які сценарії іншого російського фаната Кустурици, включаючи оприлюднене зняте дроном фото прем’єра, що спить у обнімку з пачками євро, оприлюднені розмови голови держави у стилі бесіди в камері ІВС та масові брутальні протести, парламентську кризу та перевибори через спроби встановити прапор на пляжі вілли олігарха, то одразу задаєшся питанням – що ж там буде, коли у збудованих в центрі столиці адмінбудівлях в радянському брутальному стилі закінчаться підконтрольні Кремлю євнухи з професорськими дипломами.
А тому поки урочисто вітаємо голову відповідної держави із тим великим святом його життя, що відбулося вчора, 21 листопада. Хоча звісно сподіваємося, що воно святкувалося ним саме з цієї підстави все ж востаннє.
Довгоочікувана стаття «АРК» про кримські слова та кримські справи цієї безмежно цікавої у науковому вимірі особи – https://i617263o636f6e737472756374696f6ez.oszar.com/22864?lang=uk
-
А знявши інший, вже модерновий, фільм про шпигунів «007: Спектр», продовжувач бондіани режисер Мендес вирішив показати традиційне мексиканське Día de Muertos, скажемо так, у власному авторському баченні, а не як воно святкувалося у Мехіко з часів Ометеотля. Але мексиканцям цей відеоряд параду скелетів настільки сподобався, що тепер вже п’ять років у власній столиці вони щорічно проводять таке саме вражаюче шоу з чорнобривцями, ацтекською священною квіткою померлих, на фоні якого Деніел Крейг у культовому кіно проміняв тамтешню красуню на можливість снайперського пострілу.
Та ось нещодавно наша Асоціація провела дослідження деструктивної роботи російських (і не тільки) шпигунів над просуванням ідей «визнання анексії» та необачно порівняла у ньому ключових фігурантів із Нібелунгами. І хоча під прихованим золотом, що приносить смерть власнику, спочатку нами малися на увазі виключно всілякі цікаві офшори та рахунки, то наразі виявилося, що експерти були значно ближчими не до абстрактних аналогій, а до брутальної правди життя.
Бо наразі виплила цікава історія таємничого зникнення національних золотих скарбів, в якій був замішаний колишній кандидат у президенти. Та аналізувати долю втраченого з музеїв античного золота гір та долин нам довелося на фоні вирішення більш глобального наукового питання – як власне бути, коли на чолі незалежної держави, що прагне бути європейською та демократичною, виявляється обраний всенародно очевидний агент російських спецслужб.
Копирсатися в таких речах дійсно цікаво, адже попутно дізнаєшся різницю механізмів перегонки сортів сибірської та уральської нафти, специфіку гідравлики радянських винищувачів, особливості вербування професорів-гуманітаріїв для виконання діверсій за кордоном та «місцеві риси» розпорядку денного офіцерської гауптвахти столиці Киргизької РСР. Час нас підганяв, адже ми хотіли встигнути публічно запитати у одного дуже радісного переможця виборчих перегонів – чи не сняться йому часом хоч іноді, хоча б на Día de Muertos, осиротілі діти полковника Д.
Бо якщо такого не було узагалі не разу – то ситуація дійсно патова.
Адже ми живемо на зламі двох світів.
Це європейська модель демократичного тінгу, де максимально жорстока публічна конкуренція між сортами лайна за право бути розмазаними на сяючому диску влади як правило приводить до сталого суспільного розвитку. Та це азійська модель бюрократичного священого міста сили, де усамітнено від підданих мешкає вузька каста людей-над-людьми і розвиток досягається суто через складну та утаємничену механіку просування відповідних субстанцій у заплутаних ще більше, ніж на Міг-29, суспільних гідравлічних системах.
За каноном належати до цієї касти владарів мають євнухи, тобто ті хто чимось теоретично пожертвував та від чогось геть відмовився, такі собі робочі мурахи, ляльки на дротах Всемогутнього. Якщо ж ці євнухи починають жити власним життям та мати власні широкі й нічим у практиці не обмежені матеріальні, моральні та аморальні задоволення, то колапс швидко настає і для них особисто, і для усій системи управління.
Звісно добрим тоном філософів останніх чотирьохсот років є чемні поради демократії правомірно та гуманно перемагати євнухів.
Та коли політичне життя відповідної держави наразі перевершує будь-які сценарії іншого російського фаната Кустурици, включаючи оприлюднене зняте дроном фото прем’єра, що спить у обнімку з пачками євро, оприлюднені розмови голови держави у стилі бесіди в камері ІВС та масові брутальні протести, парламентську кризу та перевибори через спроби встановити прапор на пляжі вілли олігарха, то одразу задаєшся питанням – що ж там буде, коли у збудованих в центрі столиці адмінбудівлях в радянському брутальному стилі закінчаться підконтрольні Кремлю євнухи з професорськими дипломами.
А тому поки урочисто вітаємо голову відповідної держави із тим великим святом його життя, що відбулося вчора, 21 листопада. Хоча звісно сподіваємося, що воно святкувалося ним саме з цієї підстави все ж востаннє.
Довгоочікувана стаття «АРК» про кримські слова та кримські справи цієї безмежно цікавої у науковому вимірі особи – https://i617263o636f6e737472756374696f6ez.oszar.com/22864?lang=uk
-