![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВарто було Олексію Гончаренку вчора бовкнути, що він був реальним учасником дебальцевських подій і сам! особисто! вивозив поранених і загиблих! - як РЕАЛЬНІ учасники Дебальцевських подій одразу розставили все по місцях.
Ні, учасником битви не був.
Ні, поранених не вивозив.
Ні, загиблих теж.
Так, збрехав як перднув.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/4877279398999389
Я тегнула у цьому пості як лікарів, що приймали поранених в ті дні в Артемівській лікарні - так і волонтерів, які насправді вивозили і поранених, і загиблих.
Далі пішли питання від людей, які погано уявляють собі Дебальцевський плацдарм.
- А могло ж так бути, що просто ніхто не знає про участь Гончаренка у вивезенні поранених та загиблих?
Ні, так бути не могло. І ось чому.
На той час усі поранення й усі смерті проходили через цих людей - медиків та волонтерів. Практично саме волонтери тоді вивозили основну кількість як поранених, так і загиблих. А це - спільна база, спільна інформація, спільні стабілізаційні пункти. Хтось би та й зустрів Гончаренка, який віз пораненого - або на такий стабпункт, чи постійний чи спонтанний, або до лікарні. Інших адрес не було.
Ні, не зустрічали.
- Так Гончаренко ж там був, ось його пост за той час!
https://www.facebook.com/alexeygoncharenko/posts/871540522885186
Так, він цілком міг бути там. Кого лишень там не було. Там були навіть Ківа і Зорян Шкіряк. Там був навіть Аброськін, як би нам не гірко було це сприймати.
Але постають три питання - де був? коли був? що там робив?
Все відбувається блискавично.
І одразу знайшовся військовий, реальний учасник тих подій, який упізнав свою позицію на фото Олексія Гончаренка. Так, позиція така дійсно була, але - ЗА 20 КМ від Дебальцевого.
Артилерія не завжди стоїть на лінії фронту, самі розумієте. А серйозна артилерія взагалі б'є здалеку.
То був Гончаренко біля Дебальцевого?
Так, був.
В тилу.
От вам і безпосередній учасник.
Щоб ви розуміли - коли ми вилітали з Дебальцевого, то за 20 км від нього ми вже переводили подих. Це вже було абсолютно безпечно.
От і весь вам героїзм нашого Льошика. Яких вже поранених та загиблих він там носив - лишається тільки гадати.
Але неуємні фанати Льошика Гончаренка намагаються нам довести - що ось же, фоточки є? Отже, Льошик говорить правду, він безпосередній учасник боїв.
О, кажемо ми - так тоді вам варто визнати, що Ківа був героїчним учасником Дебальцевських боїв і евакуації цивільного населення - а Зорян Шкіряк так взагалі організував цю евакуацію.
АДЖЕ ФОТОЧКИ Є І В ТОГО, І В ТОГО!
До речі, Ківа дійсно був в Дебальцевому і красиво позував на камеру своїм звєрско-мужнім обличчям. Одне з фото, як він герррррроїчно штурмує наш автомобіль. Який ми мусіли лишити в Дебальцевому після обстрілу.
- А чому в наш автомобіль поліз? - спитав хтось з нас потім Ківу.
- А ми думали, він замінований! - герррррроїчно скинув геррррррроїчне підборіддя Ківа.
Ми вже не знаємо, хто там потім шмонав наш автомобіль - але наші речі, що лишились там, так і згинули. А хороші були чобітки. Ноги сильно промокали, то я запасні чоботи взяла з собою, мені їх Марія Макарова купила. А Наталья Воронкова, зараза, сказала, що вони їй більше підходять і відібрала. А я натомість у Воронкової забрала светрика. Бо ми не встигали прати одяг, та й ніде було прати, бо ми ледве встигали вмитись і причесати буйні голови.
А Ендрю зітхав тоді над нами. Бо ми плакали за спаленою після шмону машиною, за чобітками, і за всіма тими людьми, яких не встигли вивезти з Дебальцевого.
До речі, чи був Зорян Шкіряк в Дебальцевому?
Так, я сама його бачила. Коли ми вибили нарешті з росіян дозвіл на Зелений коридор, коли почалась омріяна нами масова евакуація цивільних, коли ми мчали на район Восьмого марта і на віддаленні площадки Дебальцевого - Зорян Шкіряк лишався у найбезпечнішому на той час місці, в центрі, де не літало і не свистіло, поруч з двома генералами, що очолювали колону - російським і українським.
То чи можуть герррррроїчні фоточки Зоряна Шкіряка довести, що він працював у Дебальцевому?
Ні, вони можуть лише довести, що він геррррррроїчно світив обличчям на камеру - точно як Ківа, штурмуючи нашу машину і старанно підсаджуючи бабусь до автобусів.
Так от.
Чи може лишитись непоміченою крупна робота, навіть у тій каші, яка творилась тоді в Дебальцевому?
Ні, неможливо. Хтось та й помітить тебе за роботою, хтось та й підставить тобі плече.
Про нашу роботу з евакуації населення можуть розказати десятки (сотні?) людей. Про роботу парамедиків розкажуть тисячі людей. Про роботу журналістів теж. Волонтерську роботу підтвердять ті військові, до яких ти приїздив.
Але фоточки, зроблені тобою біля дорожнього знаку чи в степу - це не доказ твоєї роботи. Доказ - тільки свідчення очевидців.
ОЧЕВИДЦІВ ГЕРОЇЧНОЇ РОБОТИ ГОНЧАРЕНКА В ДЕБАЛЬЦЕВОМУ НЕМАЄ.
Немає також доказів будь-якої його роботи в Дебальцевому.
Крім роботи світити обличчям на камеру.
Тому - і це буде логічно - якщо ви готові визнати героїчність Гончаренка у Дебальцевому, опираючись лише на смутні фоточки, тоді вам прийдеться визнати, що Ківа герррррррроїчно обороняв Дебальцеве. А Зорян зі Шкіряком герррррррроїчно евакуювали цивільний люд, практично під обстрілами.
А що? Фоточки ж бо є!
Можна, я дам пораду?
Спеціально для тих, хто не був в тій чи іншій фронтовій битві. Можна?
Гадаю, можна...
ПОРАДА
Коли ви вирішите вияснити, відповідають дійсності слова того чи іншого героя...
Коли ви вирішите перевірити, так був чи не був герой у битві, і в якій якості він там був...
Враховуйте, будь ласка, три позиції:
1. Локація?
2. Час?
3. Що там робив?
Бо може так бути, що герой зробив свої фоточки за 20 км від Дебальцевого - а ви почнете доводити, що то в самому Дебальцевому - і потім вам стане невдобно.
Ну, і розпитуйте очевидців. Бо війна - це ще та каша, я вам скажу. Але це дуже густа каша. Ваша робота рідко лишиться непоміченою. Якщо це реальна робота.
А фантазії і брехня фронтом визнаються блискавично.
Поки що блискавично.
Поки ще живі фронтовики.
Поки ще жива пам'ять.
Не псуйте цю пам'ять брехнями фронтових аферистів. Не треба, прошу. Це свята пам'ять.
І ані Ківа, ні Зорян, ні Гончаренко не примажуться до цієї пам'яті - якщо ми самі не дозволимо їм цього.
Амінь.
-
Ні, учасником битви не був.
Ні, поранених не вивозив.
Ні, загиблих теж.
Так, збрехав як перднув.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/4877279398999389
Я тегнула у цьому пості як лікарів, що приймали поранених в ті дні в Артемівській лікарні - так і волонтерів, які насправді вивозили і поранених, і загиблих.
Далі пішли питання від людей, які погано уявляють собі Дебальцевський плацдарм.
- А могло ж так бути, що просто ніхто не знає про участь Гончаренка у вивезенні поранених та загиблих?
Ні, так бути не могло. І ось чому.
На той час усі поранення й усі смерті проходили через цих людей - медиків та волонтерів. Практично саме волонтери тоді вивозили основну кількість як поранених, так і загиблих. А це - спільна база, спільна інформація, спільні стабілізаційні пункти. Хтось би та й зустрів Гончаренка, який віз пораненого - або на такий стабпункт, чи постійний чи спонтанний, або до лікарні. Інших адрес не було.
Ні, не зустрічали.
- Так Гончаренко ж там був, ось його пост за той час!
https://www.facebook.com/alexeygoncharenko/posts/871540522885186
Так, він цілком міг бути там. Кого лишень там не було. Там були навіть Ківа і Зорян Шкіряк. Там був навіть Аброськін, як би нам не гірко було це сприймати.
Але постають три питання - де був? коли був? що там робив?
Все відбувається блискавично.
І одразу знайшовся військовий, реальний учасник тих подій, який упізнав свою позицію на фото Олексія Гончаренка. Так, позиція така дійсно була, але - ЗА 20 КМ від Дебальцевого.
Артилерія не завжди стоїть на лінії фронту, самі розумієте. А серйозна артилерія взагалі б'є здалеку.
То був Гончаренко біля Дебальцевого?
Так, був.
В тилу.
От вам і безпосередній учасник.
Щоб ви розуміли - коли ми вилітали з Дебальцевого, то за 20 км від нього ми вже переводили подих. Це вже було абсолютно безпечно.
От і весь вам героїзм нашого Льошика. Яких вже поранених та загиблих він там носив - лишається тільки гадати.
Але неуємні фанати Льошика Гончаренка намагаються нам довести - що ось же, фоточки є? Отже, Льошик говорить правду, він безпосередній учасник боїв.
О, кажемо ми - так тоді вам варто визнати, що Ківа був героїчним учасником Дебальцевських боїв і евакуації цивільного населення - а Зорян Шкіряк так взагалі організував цю евакуацію.
АДЖЕ ФОТОЧКИ Є І В ТОГО, І В ТОГО!
До речі, Ківа дійсно був в Дебальцевому і красиво позував на камеру своїм звєрско-мужнім обличчям. Одне з фото, як він герррррроїчно штурмує наш автомобіль. Який ми мусіли лишити в Дебальцевому після обстрілу.
- А чому в наш автомобіль поліз? - спитав хтось з нас потім Ківу.
- А ми думали, він замінований! - герррррроїчно скинув геррррррроїчне підборіддя Ківа.
Ми вже не знаємо, хто там потім шмонав наш автомобіль - але наші речі, що лишились там, так і згинули. А хороші були чобітки. Ноги сильно промокали, то я запасні чоботи взяла з собою, мені їх Марія Макарова купила. А Наталья Воронкова, зараза, сказала, що вони їй більше підходять і відібрала. А я натомість у Воронкової забрала светрика. Бо ми не встигали прати одяг, та й ніде було прати, бо ми ледве встигали вмитись і причесати буйні голови.
А Ендрю зітхав тоді над нами. Бо ми плакали за спаленою після шмону машиною, за чобітками, і за всіма тими людьми, яких не встигли вивезти з Дебальцевого.
До речі, чи був Зорян Шкіряк в Дебальцевому?
Так, я сама його бачила. Коли ми вибили нарешті з росіян дозвіл на Зелений коридор, коли почалась омріяна нами масова евакуація цивільних, коли ми мчали на район Восьмого марта і на віддаленні площадки Дебальцевого - Зорян Шкіряк лишався у найбезпечнішому на той час місці, в центрі, де не літало і не свистіло, поруч з двома генералами, що очолювали колону - російським і українським.
То чи можуть герррррроїчні фоточки Зоряна Шкіряка довести, що він працював у Дебальцевому?
Ні, вони можуть лише довести, що він геррррррроїчно світив обличчям на камеру - точно як Ківа, штурмуючи нашу машину і старанно підсаджуючи бабусь до автобусів.
Так от.
Чи може лишитись непоміченою крупна робота, навіть у тій каші, яка творилась тоді в Дебальцевому?
Ні, неможливо. Хтось та й помітить тебе за роботою, хтось та й підставить тобі плече.
Про нашу роботу з евакуації населення можуть розказати десятки (сотні?) людей. Про роботу парамедиків розкажуть тисячі людей. Про роботу журналістів теж. Волонтерську роботу підтвердять ті військові, до яких ти приїздив.
Але фоточки, зроблені тобою біля дорожнього знаку чи в степу - це не доказ твоєї роботи. Доказ - тільки свідчення очевидців.
ОЧЕВИДЦІВ ГЕРОЇЧНОЇ РОБОТИ ГОНЧАРЕНКА В ДЕБАЛЬЦЕВОМУ НЕМАЄ.
Немає також доказів будь-якої його роботи в Дебальцевому.
Крім роботи світити обличчям на камеру.
Тому - і це буде логічно - якщо ви готові визнати героїчність Гончаренка у Дебальцевому, опираючись лише на смутні фоточки, тоді вам прийдеться визнати, що Ківа герррррррроїчно обороняв Дебальцеве. А Зорян зі Шкіряком герррррррроїчно евакуювали цивільний люд, практично під обстрілами.
А що? Фоточки ж бо є!
Можна, я дам пораду?
Спеціально для тих, хто не був в тій чи іншій фронтовій битві. Можна?
Гадаю, можна...
ПОРАДА
Коли ви вирішите вияснити, відповідають дійсності слова того чи іншого героя...
Коли ви вирішите перевірити, так був чи не був герой у битві, і в якій якості він там був...
Враховуйте, будь ласка, три позиції:
1. Локація?
2. Час?
3. Що там робив?
Бо може так бути, що герой зробив свої фоточки за 20 км від Дебальцевого - а ви почнете доводити, що то в самому Дебальцевому - і потім вам стане невдобно.
Ну, і розпитуйте очевидців. Бо війна - це ще та каша, я вам скажу. Але це дуже густа каша. Ваша робота рідко лишиться непоміченою. Якщо це реальна робота.
А фантазії і брехня фронтом визнаються блискавично.
Поки що блискавично.
Поки ще живі фронтовики.
Поки ще жива пам'ять.
Не псуйте цю пам'ять брехнями фронтових аферистів. Не треба, прошу. Це свята пам'ять.
І ані Ківа, ні Зорян, ні Гончаренко не примажуться до цієї пам'яті - якщо ми самі не дозволимо їм цього.
Амінь.
-