"платіжки за ваше вєлічіє"
May. 3rd, 2022 12:28 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
окупанти по всій Московії і окупованому Криму отримали інструкції тихенько підзахоронювати вбитих орків в старих, формально вже законсервованих ділянках кладбищ. "Тіпа он тут давно лєжит". Родичам приємно, а народу "не нужно знать".
Активні люди пробували фіксувати такі захоронення, у нас вже з'явилось визначення для цього - "мислювання на покемонів". Бо ті жмури можуть бути "подзахоронєни" в несподіваних місцях, як грі "покемони гоу".
В таких містах як Севастополь показно роблять навпаки - "алєі слави". Але й там кількість строго пільнується, якщо є можливість то покемона всеж таки ховають в іншому місці.
Я зву такі алеї та покемонські схованки - "платіжки за ваше вєлічіє".
Можливо, Україні варто запустити якийсь сервіс "знайди покемона", з віртуальними призами за кожного "подзахороненого".
Для окупованих і дезорієнтованої молоді в самих орків.
===
Алі Татар-заде
от як виглядають "платіжки за ваше вєлічіє" в Севастополі
=====
Любомир Футорський · ВАЖЛИВЕ ! УКРАЇНОМОВНЕ !
Пані та панове, є НАГАЛЬНА потреба
Нам потрібен ПРАВИЛЬНИЙ мовний стандарт. Іншими словами - аналог британського RP (Received Pronunciation) - сиріч, абсолютний стандарт сучасної української орфоепії.
Річ у тім, що зараз люди масово переходять на українську мову. І це прекрасно !
От тільки НА ЯКУ українську мову? У нас країна строката, наче ковдра з клаптиків - і кожен район (навіть не область!) має свій діалект і свою вимову.
Точно так само було у Великобританії, коли люди, що розмовляли англійською - але походили з різних кутків країни - не могли порозумітись між собою.
Хто не вірить - включіть собі фільм «Our Ladies» без перекладу - мало того, шо фільм прикольний, він весь на шотландському акценті: ви НІЧОГО НЕ ЗМОЖЕТЕ ЗРОЗУМІТИ, хоча це все та ж сама англійська мова.
Ось чому потрібний був золотий стандарт англійської.
Нині, якщо хлопець з Мукачева буде говорити як вдома - дівчина з Дніпрорудного його просто не зрозуміє. Та його й тернополянка не зрозуміє.
А що ж наш стандарт? А його по факту немає.
Бо роками вишукана, правильна, українська мова мала двох ворогів:
1. Існував стереотип, що у вищих сферах суспільства (там де культивувався RP, чи його німецький аналог - Hochdeutsch) українською користуватися фу і по селюцьки. А треба російською.
2. Ті люди, котрі мали би стояти на сторожі вишуканої української мови, натомість займались повною хуйньою (і продовжують нею займатися, до речі) вигадуючи безглузді неологізми чи витягаючи на світ божий запліснявілі мовні конструкції.
У результаті чого, сьогодні розгублені люди починають вивчати чим коліжанка відрізняється від філіжанки та сорок інтонаційних відтінків фрази «я перепрошую» - від ввічливо-делікатного до передуючого лютому вбивству - але, при цьому, не знають базових речей.
У нас НІДЕ не говорять так, аби можна було взяти це, визнати золотим стандартом і надалі виключно орієнтуватись на цей еталон.
Відтак чому б розумним людям не зібратись і не виробити такий стандарт вручну? Створити з нуля ВИШУКАНУ УКРАЇНСЬКУ.
Розмовляти якою буде за честь, оскільки безпомилково свідчитиме про клас, стиль, освіту, походження і соціальний статус.
А робити це треба ВЖЕ І НЕГАЙНО. Саме під час війни. Народжений в вогняному горнилі воєнного пекла - цей новий стандарт буде дійсно нашим спільним скарбом.
І не треба буде нікого більше переконувати нею володіти - бо скарби всі люблять і хочуть їх мати.
Готовий допомагати, якщо покличуть
P.S. І ще - «нахуй» там буде. Для особливих випадків.
окупанти по всій Московії і окупованому Криму отримали інструкції тихенько підзахоронювати вбитих орків в старих, формально вже законсервованих ділянках кладбищ. "Тіпа он тут давно лєжит". Родичам приємно, а народу "не нужно знать".
Активні люди пробували фіксувати такі захоронення, у нас вже з'явилось визначення для цього - "мислювання на покемонів". Бо ті жмури можуть бути "подзахоронєни" в несподіваних місцях, як грі "покемони гоу".
В таких містах як Севастополь показно роблять навпаки - "алєі слави". Але й там кількість строго пільнується, якщо є можливість то покемона всеж таки ховають в іншому місці.
Я зву такі алеї та покемонські схованки - "платіжки за ваше вєлічіє".
Можливо, Україні варто запустити якийсь сервіс "знайди покемона", з віртуальними призами за кожного "подзахороненого".
Для окупованих і дезорієнтованої молоді в самих орків.
===
Алі Татар-заде
от як виглядають "платіжки за ваше вєлічіє" в Севастополі
=====
Любомир Футорський · ВАЖЛИВЕ ! УКРАЇНОМОВНЕ !
Пані та панове, є НАГАЛЬНА потреба
Нам потрібен ПРАВИЛЬНИЙ мовний стандарт. Іншими словами - аналог британського RP (Received Pronunciation) - сиріч, абсолютний стандарт сучасної української орфоепії.
Річ у тім, що зараз люди масово переходять на українську мову. І це прекрасно !
От тільки НА ЯКУ українську мову? У нас країна строката, наче ковдра з клаптиків - і кожен район (навіть не область!) має свій діалект і свою вимову.
Точно так само було у Великобританії, коли люди, що розмовляли англійською - але походили з різних кутків країни - не могли порозумітись між собою.
Хто не вірить - включіть собі фільм «Our Ladies» без перекладу - мало того, шо фільм прикольний, він весь на шотландському акценті: ви НІЧОГО НЕ ЗМОЖЕТЕ ЗРОЗУМІТИ, хоча це все та ж сама англійська мова.
Ось чому потрібний був золотий стандарт англійської.
Нині, якщо хлопець з Мукачева буде говорити як вдома - дівчина з Дніпрорудного його просто не зрозуміє. Та його й тернополянка не зрозуміє.
А що ж наш стандарт? А його по факту немає.
Бо роками вишукана, правильна, українська мова мала двох ворогів:
1. Існував стереотип, що у вищих сферах суспільства (там де культивувався RP, чи його німецький аналог - Hochdeutsch) українською користуватися фу і по селюцьки. А треба російською.
2. Ті люди, котрі мали би стояти на сторожі вишуканої української мови, натомість займались повною хуйньою (і продовжують нею займатися, до речі) вигадуючи безглузді неологізми чи витягаючи на світ божий запліснявілі мовні конструкції.
У результаті чого, сьогодні розгублені люди починають вивчати чим коліжанка відрізняється від філіжанки та сорок інтонаційних відтінків фрази «я перепрошую» - від ввічливо-делікатного до передуючого лютому вбивству - але, при цьому, не знають базових речей.
У нас НІДЕ не говорять так, аби можна було взяти це, визнати золотим стандартом і надалі виключно орієнтуватись на цей еталон.
Відтак чому б розумним людям не зібратись і не виробити такий стандарт вручну? Створити з нуля ВИШУКАНУ УКРАЇНСЬКУ.
Розмовляти якою буде за честь, оскільки безпомилково свідчитиме про клас, стиль, освіту, походження і соціальний статус.
А робити це треба ВЖЕ І НЕГАЙНО. Саме під час війни. Народжений в вогняному горнилі воєнного пекла - цей новий стандарт буде дійсно нашим спільним скарбом.
І не треба буде нікого більше переконувати нею володіти - бо скарби всі люблять і хочуть їх мати.
Готовий допомагати, якщо покличуть
P.S. І ще - «нахуй» там буде. Для особливих випадків.