don_katalan

посилаються на те що в Ялті у будинку зрадника вночі з'їхалися мєнти і нєатложкі.
Нагадують многозначительно, що ексдепутата "пріговорілі в Кієвє к смєрьті"
Я б радше розглядав версію делірія чи наркології.
Звісно, укр. діверсанти могли пробратися йому в дом, напоїти горілкою і вколоти наркотики, але це якась дивна помста


=====
Diana Makarova · ДОРОГА НА ЕМАУС
Тим, хто після полону - сниться полон.
Тим, хто не був в полоні - сниться полон.
Тим, хто втікав від окупації, сниться дорога в еміграцію.
Тим, хто не втік - сниться дорога в еміграцію.
Тим, хто повернувся, сниться, сниться дорога...
Дорога втечі.
... ми йшли через Плахтянку.
Ту саму, куди ми їздили купатись, де озеро, чарівне, лісове і чисте озеро. Де люди самі зробили пляж, і це був найчистіший пляж з усіх сільських озерних пляжів.
Ми йшли маленькою колоною, сніг лежав на узбіччях, ми ще не знали, куди йдемо і де вийдемо, то потім ми взнаємо, що розминулись з обстрілом Житомирської траси.
Поки що ми йшли своєю дорогою на Емаус - і це була дорога на Плахтянку.
... ми повертались тією ж дорогою, була пізня весна. А мені здавалось, що сніг на узбіччях, і наче стрілка навігатора уперто розвертає нас назад. І, дивлячись на озеро, я щулилась, бо наче йшла до ворога, хоч точно знала, що його там немає вже.
... ми їздили купатись на Плахтянку. Пройшло вже більше року від нашої дороги на Емаус. Стояла спека, тож час від часу ми потребували тихого плеса лісового озера і найчистішого в світі сільського пляжу. Були відчиненими вікна в машині, тепло бив в обличчя легкий літній вітер, але не рятував від спеки, бо порятує лише озерне плесо - а мені знов лежав сніг на узбіччі, я знову йшла дорогою від окупації, шляхом на Емаус.
- Цікаво, коли забуде пам'ять тіла цю дорогу? Коли розтане цей сніг на узбіччі моєї душі?
- Ну. коли разів так сотню поїздиш і нарешті повіриш, що звільнення, що тут немає ворога.
Я знизала плечима.
Я точно знала - ніколи. Ніколи цього не станеться.
І навіть коли серпанком покриється пам'ять, і коли років десь за десять приїдуть до тебе твої дорослі онуки, посадовлять у власні авто і повезуть стареньку бабку поплавати в озері дитячих споминів, і будете ви з веселим галасом мчати дорогою на Плахтянку - зіщуляться раптом старечі плечі, бо запах снігу на узбіччях буде як опік пам'яті.
І знов згадається дорога на Емаус...
..."О нерозумні й мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки!.."
(Лк. 24:25-27)