don_katalan

Ми боремось з імперією, ми сподіваємось, що у світі всі цінують наш намір, якщо в них є хочаб краплина совісті.
Ми обурюємось, якщо це не справдилось.
Нам легко, бо кожен хто читає ці рядочки - ненавидить імперію з дитинства, навіть якщо в юнацтві чомусь хворів на неї.
Нам не треба пояснювати, чому імперія - зло.
Але якби імперія була злом для всіх, наші проблеми були б значно менші.
Рейгану не довелося б казати "імперія зла", якби саме слово "імперія" була вже синонимом зла.
імперія досі престижна, інакше б люди не казали "імперія кіно" чи "імперія моди".
Поняття імперії - дуже старе.
Воно йде від тих часів, коли людство могло ділитися лише на дві зрозумілі категорії:
а) імперія,
б) варвари
і означало дихотомію
- порядок / хаос
- зрозуміле / незбагнене
- надійне / бентежне
і, головне,
- могутнє / слабке,
відповідно
- викликає повагу / викликає зневагу.
Так, виключень з цієї двоїчности було завжди багато.
Чого варті Греки, які тисячу років мешкали полісами без імперій
але кожний раз державі і народу, що не перебуває в імперському стані чи варварському,
доводилось доводити - і не лише собі самому - що він не є ні імперія, ні варварський зброд!
греки довели це персам - але не довели римлянам.
італійці довели це норманам і сарацинам - але не довели німцям
сьогодні ця інерція досі існує.
під словом "націоналізм" наприклад ховається давнє поняття "варварства"
під "міжнародними" проектами часто ховають проекти "ліберальних імперій"
гірше того для нас,
наразі більшість народів, які нас підтримують - самі колись були імперіями
(не буду перелічувати - спробуйте самі) і мають НЕартикульовану, але вельми сильну приховану сентиментальність до імперії: до слова, яке асоціється в них з чимсь стариовинним, солідним і пишним.
Вони здатні ненавидити чи зсуджувати імперію - але щиро - тільки ЧУЖУ імперію
щоби достукатися до їх сердець, ЧУЖИННІСТЬ матиме більшу вагу ніж просто імперськість,
тому що Чужа Імперія - це Зло, яке загрожує власному світові (може бути імперському, може ні)
і в той же час її БЛИЗЬКІСТЬ
(нікого не захвилює - навіть найтрепетніші серця гарвардських вселюблячих студентів - імперія в чужій галактиці)
і навпаки, з тої самої причини,
є народи і нації в світі, які подібно нам щиро ненавидять імперії -
але чужі імперії їм навіть симпотніші, бо уявляються як "управа" і "противага" їх власним.
для кожної мишки страшніше за все своя кішка
Тому безліч тих народів (третього світу наприклад) симпатизують нашим ворогам просто тому що ті - противага їх ближчим антагонистам
Зауважте, проблема не лише в тому,
що імперці щиро вважають, чи придуряються, чи все одразу,
буцімто знищити нас = навести порядок
проблема в тому, що багато сторонніх теж вважають, що імперія - це "якийсь порядок"
пригадайте, як ми часто губимось від простого питання:
- З ким мені поговорити в Європі, щоби отримати остаточне рішення?
("дайте мені телефон президента Європи")
Це - підсвідомий релікт навіть нашої звички,
що існує антонім бардак - диктат
Пригадайте, що Америка представляється нам то як надійний то як ненадійний партнер, в залежності від "катастрофичности" останніх виборів там.
Що от вони зараз оберуть собі орбана-фіцо, і нема буде з ким говорити;
а якщо на виборах победить хтось хороший, то - одразу все буде.
це ті самі релікти, тільки нами не усвідомлені.
Багато сусідів думає, що коли імперія Україну поглине, то можна розмовляти з імперією, уж там-то точно є Одна Голова
і навіть якщо голова безумна - все одне з нею простіше домовитись, бо ... вона одна
.
Покажу це на одному реальному прикладі.
Один народ, який ви переважно знаєте, про щось домовився з лідером Українського народу.
Домовився - вдарили по руках.
лідер не став президентом:
Українці його не обрали
але лідер живий, живі його соратники, він має шанси надалі перемогати
тож партнер очікує: ну не сьогодні, так післязавтра
я буду виконувати свою частину, а він - народ і лідер, коли буде час - виконає свою
і ось лідера вбивають
народ Український по ньому плаче
висуває іншого лідера, який підбирає всі сили попереднього
і новий лідер врещті приходить до влади.
Ну, і чого очікує партнер?
звісно, виконання домовленостей.
І тут новий лідер каже:
- Привіт! особисто Я вам того не обіцяв.
- Так, але ж ваш попередник...
- Він мертвий, а Я особисто на це не піду. Не моя обіцянка
і в цей момент партнер починає шкодувати, що в Україні не монархія
бо син би, ймовірно, виконав останню волю батька...
Або лідер не відмовляється категорично,
але постійно пояснює, що танцювати йому заважають чужіє яйця
- Та не на часі... тут корови не дояні... Вітренко мітингує... на кіно не вистачає... міністрів не контролюю...
і вже починаєш - мимоволі - жаліти, що це не імператор
(в якості кейсу я навів: Чорновола, Ющенка, питання кримськотатарської автономії).
.
так, але все ж чому ми - проти імперії?
практично тільки тому, що не мали - чи мали так давно, що не пам'ятаємо - імперії своєї
Нам повезло, тому, просто повезло, що ми знаємо головний секрет
імперія - це завжди "багато народів",
і з точки зору імперії кожний один народ - "варвари"
тут зходяться точки : ми не варвари, ми це знаємо
А чи є якась прагматика у викладеному мною?
принаймні один висновок я зробив, поки писав:
"Якщо тебе сприймають за варвара... чи не варто ним іноді видаватися?"
Адже не лише варвари бояться імперій
а й імперії бояться варварів
варвари руйнують імперії
ми не варвари, але доведеться робити те саме.