don_katalan

Алі Татар-заде
65 років тому в серпні 1969 у Чехії та Словаччині було "знову спекотно"
Студенти і молодь вийшли відзначити протестами роковини окупації 1968 року.
Якщо хочете знати альтернативну історію, що було би коли б Майдан було розстріляно - це воно.
У той час крім танків, арештів та "випадкових" цивільних жертв поміж чехословаками і московитами лежав попіл Яна Палаха - славетного студента, що спалив себе заживо.
Чехословацькі колаборанти боялися, щоби серед студентів не знайшлося ще одного і ще самогубці.
Тому вони жорстоко били все що рухається.
При тому деякі з них і тоді, і тепер вважали себе ... патріотами.
Вдивіться в зхиблену логіку жертви-союзника.
Це мало не те, що ми могли відгребсти собі.
От ви, молодята, протестуєте і вам пофигу що буде далі з Чехословаччиною!
А ви не знаєте яких титанічних зусиль нам вартувало, щоби влада залишалася в руках Чехословаків!
А вам же ніхто не скаже, що совіти і московити хотіли взагалі всіх нас, хороших чехословаків, згноїти в тюрмах, і посадити повсюди своїх.
Ми тут оберігаємо, а ви руйнуєте!
Ваш протест спровокує кремль на нові звірства.
А поміж тим в 1969 вже сформувалося покоління дворників та істопників.
Листаючи старі чехословацькі часописи, я не міг не звернути на часті карикатури про бородатих дворників ув окулярах.
Це колективний потрет чехословака, який не зміг чи не схотів емігрувати.
Інтелігент, що звільнився чи його самого вичистили з роботи "за фахом", і от він тепер працює важким фізичним трудом. Працює а сам пише пьєси, слухає забугорне радіо, почитує емігрантський таміздат.
===
Andrew Bondik
Головний герой "Нестерпної легкості буття" Кундери, власне, і є таким чеським інтелігентом - досвідчений хірург, що після 1968 працює мийником вікон, а потім взагалі має переїхати до сільської місцевості, де нагляд "органів" був не такий прискіпливий. Сам Кундера у 1975 емігрував, але до того встиг вилетіти з викладацької роботи та попрацювати фізично.
У романі він описує також цікаві зміни, які дружина головного героя помічає серед чеських жінок - ті, хто одягали яскраві сукні та демонстративно цілувалися перед радянськими танками, щоб подратувати окупантів, вже за декілька років перетворилися на некрасивих, сірих та агресивних жінок, що готові битися з тобою парасолею, аби не поступитися місцем на тротуарі.
---
Алі Татар-заде
Andrew Bondik якщоб було десь троє братів близнюків, один з яких залишивсь жити в Московії, інший прожив всі ці роки у Незалежній а третій вже 2-5-10 рочків під окупацією, я б відрізнив і сказав кожний хто звідки. Різниця десь як поміж трьома поросятами з казки: від того, в кого домик нічого не вартий, до того що живе за кам'яною стіною.