![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanУ 1869 році Угорський парламент прийняв закон, яким передбачалося прокладання залізниці з Ніредьгази до Чопа і далі. Спочатку колію залізничні будівельники проклали рівнинною територією: від Загоні через Чоп, Батєво, Берегово, Виноградово, і далі шлях проліг у трансільванські комітати тодішнього Угорського королівства. Потім прокладалися відгалуження від Чопу до Ужгорода, з Батєва до Мукачева.
Міський вокзал у Мукачеві був урочисто відкритий 4 грудня 1872 року. Його побудували за типовим тогочасним планом, подібним до вокзалу в Батєві чи будь-якому іншому угорському містечку кінця ХІХ століття.
Під час Другої світової війни старий мукачівський вокзал був зруйнований. Новий зводили військовополонені за новим радянським проектом. У 1950-му році на відкритті нового вокзалу перед центральним входом були встановлені дві скульптурні композиції, які символізували союз українських робітників і закарпатських селян.
Протягом ХІХ століття австрійські та італійські майстри-будівельники працювали і над прокладанням залізниці далі – до станції Лавочне, що в австрійській Галичині, як у заболоченій місцевості, характерній для ділянки від Батєва до Мукачева, так і з 1886 року на кам’янистій землі передгір’я Карпат, де за потреби зводили мости і тунелі. Для наміченої проектом колії влада викупляла земельні ділянки у їхніх власників за визначеною ціною, а жителям пояснювалася важливість залізниці для держави.
Згодом від центру Мукачева до вокзалу була прокладена пряма приміська дорога, яка отримала назву «Sugárút (шугарут)», що у перекладі з угорської означає «проспект». Довкола цієї вулиці поступово стали зводитися нові приватні будинки.
Коли у 1914 році у Карпатах розпочалися військові сутички між угорськими королівськими і австрійськими імператорськими, з одного боку, та російськими царськими вояками, з іншого, виникла потреба у додатковому шпиталі через велику кількість поранених. Тим паче, що міський військовий шпиталь для такої кількості військових був замалим. І тому неподалік від вокзалу терміново збудували тимчасовий лазарет барачного типу (Barak Kórház).
З південного боку залізниці у Мукачеві почали будувати приватні будинки, які отримали назву «Barak-telep (борок-телеп)», що у перекладі з угорської означає «барачне поселення». Згодом, вже після війни, тимчасові будиночки їхні власники перетворювали у нормальне зручне приватне житло, а назва мікрорайону залишилася.
Джерело: Олексій Філіппов, спеціально для Мукачево.net
Еще у меня про Мукачево (в том числе и первые 3 части Особливостей забудови
и одно фото из личного архива (1957):
Міський вокзал у Мукачеві був урочисто відкритий 4 грудня 1872 року. Його побудували за типовим тогочасним планом, подібним до вокзалу в Батєві чи будь-якому іншому угорському містечку кінця ХІХ століття.
Під час Другої світової війни старий мукачівський вокзал був зруйнований. Новий зводили військовополонені за новим радянським проектом. У 1950-му році на відкритті нового вокзалу перед центральним входом були встановлені дві скульптурні композиції, які символізували союз українських робітників і закарпатських селян.
Протягом ХІХ століття австрійські та італійські майстри-будівельники працювали і над прокладанням залізниці далі – до станції Лавочне, що в австрійській Галичині, як у заболоченій місцевості, характерній для ділянки від Батєва до Мукачева, так і з 1886 року на кам’янистій землі передгір’я Карпат, де за потреби зводили мости і тунелі. Для наміченої проектом колії влада викупляла земельні ділянки у їхніх власників за визначеною ціною, а жителям пояснювалася важливість залізниці для держави.
Згодом від центру Мукачева до вокзалу була прокладена пряма приміська дорога, яка отримала назву «Sugárút (шугарут)», що у перекладі з угорської означає «проспект». Довкола цієї вулиці поступово стали зводитися нові приватні будинки.
Коли у 1914 році у Карпатах розпочалися військові сутички між угорськими королівськими і австрійськими імператорськими, з одного боку, та російськими царськими вояками, з іншого, виникла потреба у додатковому шпиталі через велику кількість поранених. Тим паче, що міський військовий шпиталь для такої кількості військових був замалим. І тому неподалік від вокзалу терміново збудували тимчасовий лазарет барачного типу (Barak Kórház).
З південного боку залізниці у Мукачеві почали будувати приватні будинки, які отримали назву «Barak-telep (борок-телеп)», що у перекладі з угорської означає «барачне поселення». Згодом, вже після війни, тимчасові будиночки їхні власники перетворювали у нормальне зручне приватне житло, а назва мікрорайону залишилася.
Джерело: Олексій Філіппов, спеціально для Мукачево.net
Еще у меня про Мукачево (в том числе и первые 3 части Особливостей забудови
и одно фото из личного архива (1957):