don_katalan

Сатана издал распоряжение готовить отдельный котел для редакторов сайтов со всплывающими окнами

Все нормальные люди ищут любовь, свое место в жизни, а я, блин, - второй носок...

Перед тем, как разбить яйцо для яичницы, говорите "я приношу эту невинную душу в жертву Сатане" — в аду вам это зачтется

Если отключить России S.W.I.F.T. там будет коллапс банковской системы и ступор в внешнеэкономических расчетах. Но если отключить Твиттер, получим отличную истерику с криками на весь Кремль

- Чай? Кофе?
- А покрепче
- Вот орехи

Если женщина против, то это еще не значит, что она не согласна

Мы совсем забыли, что до изобретения интернета люди иногда получали в морду за свои слова

Самый главный вклад в воспитание ребенка — правильно выбранный папа

Мужчины! Если с утра у вас плохое настроение, значит, вы встали не с той
( Read more... )
-

Alexander Scherba
У листопаді 2004 року, напередодні президентських виборів, Київ відвідав американський сенатор Річард Лугар. Для Америки сенс візиту був у тому, щоб наголосити на необхідності демократичних виборів, показати, що цей регіон їм небайдужий. Але не настільки небайдужий, щоб відряджати туди держсекретаря. Загалом, відчуття у Вашингтоні було на той момент таке, що Україна вислизає із демократичного світу, і нічого з цим не поробиш. Та й робити ніхто особливо нічого не хотів. Для Буша пріоритетом був Ірак. Тим більше ніхто ж і не знав тоді, що Україна здатна на Майдан. Багато бачили Україну як наступну Білорусь. Така була диспозиція.
В Україні ж диспозиція була трошки інша. В тому числі і в тому сенсі, що багато українських політиків мірили Америку своїми мірками. В їхньому розумінні офіційна мета візиту Лугара це було лише прикриття, «легенда». Насправді, вважали вони, в Київ їхав американський «смотрящій», представник «вашингтонського обкому». Аби «вирішувати питання».
І трапилося те, що мало трапитися: украінські політики (як прозахідні, так і проросійські, до речі) масово рвалися на зустріч з Лугаром. Аби вирішити свої питання. Це при тому, що 72-річний сенатор з Індіани реально цікавився в Україні двома речами: темою роззброєння (трошки більше) і темою демократії (трошки менше). Від інших наших проблем він був далекий. Прізвища людей, які вручали йому свої візитівки і щось нашіптували, у нього в голові не затримувалися.( Read more... )
-

Петро Олещук
Не так давно я подивився "легендарний" фільм Навального про палац Путіна. Мабуть, значно пізніше, ніж більшість вітчизняних опініонмейкерів. Причин на це багато, але головна - мені було не дуже цікаво. Та все ж глянув.
Непогано, зроблено професійно, витраченого часу зовсім не шкода.
Але мушу зазначити одне особисте застереження.
Пафос самого Навального як і більшості його коментаторів зводиться до наступного: "Дивіться що! Та навіщо йому стільки такого!"( Read more... )
Але у цих палацах виявляється ще один цікавий момент російської державності на сучасному етапі - накладання кількох систем координат, які теоретично між собою суперечать. Подібні суперечності взагалі характерні для пострадянського простору.
Путін прагне втілювати у собі кілька систем легітимностей. Він одночасно "цар" - втілення ідеї монархізму, "господар землі Російської". Як цар - він перший серед "феодалів", і демонструвати розкіш для нього природно і неодхідно. Це підкріплює авторитет влади.
Одночасно - він продовжувач "генсеків" СРСР (розпад якого, як відомо, для нього "найбільша трагедія"), тобто, абсолютно "народний" лідер, що не має формально нічого у своїх руках, що лише "думає про народ" і т.д. Новий "сталін", якому нічого окрім елементарних речей не потрібно. Звісно, реальні генсеки геть не були "монахами", але їх публічний образ не міг поєднуватися з демонстрацією розкошів.
Ну і ще він одночасно - "сучасний світовий лідер у костюмі", обраний "демократично". Такий само як і Байден або Джонсон... Принаймні - для зовнішнього вжитку. Теоретично.
Таким чином, ми маємо одночасно "трьох Путіних".( Read more... )
-

Лідія Гайдар
Як росіянці київську княгиню Ірину (шведську принцесу Інгігерду), дружину Ярослава Мудрого, у Києва поцупили.
"28-го січня блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній зустрівся з генеральним директором Національного заповідника "Софія Київська" Нелею Куковальською та координатором міжнародного співробітництва заповідника Оленою Ясинецькою...
Сторони говорили про спільний проект ПЦУ та Національного заповідника "Софія Київська" щодо вшанування пам'яті великої княгині київської Інгігерди-Ірини, дружини святого благовірного князя Ярослава Мудрого, з нагоди 970-ліття з часу її упокоєння.
Неля Куковальська та Олена Ясинецька зазначили, що саркофаг з останками Інгігерди-Ірини й досі знаходиться у храмі Святої Софії Київської, а приналежність поховання підтверджено численними дослідженнями й антропологічними експертизами, що проводилися впродовж 1936-2016 рр. Тож під час зустрічі було НАГОЛОШЕНО НА ПРОТИДІЇ РОСІЙСЬКИМ ПРОПАГАНДИСЬКИМ НАРАТИВАМ, адже Російською Федерацією у сучасних наукових роботах та церковній житійній літературі активно тиражується міф, де Інгігерда-Ірина ототожнюється зі святою Анною Новгородською, яка начебто похована у соборі Великого Новгорода".
Згідно з офіційною історичною версією, Інгігерда померла в 1049/1050 році, в Києві, на 4 роки раніше за свого чоловіка Ярослава, і була похована в київському Софійському соборі. Відповідно до іншої (російської) версії, вона пережила Ярослава Мудрого, і після його смерті постриглася в черниці в Новгороді, де і закінчила своє життя.( Read more... )

-

Борис Беспалий
24 січня о 12:46 ·
Після СДПУ(о), «Громади», НДП настала черга НРУ-Руху. Зростав статус розколотих і грюк розколів. Ось, посеред сесійного засідання,цівкою потяглась до виходу – рухівці: вийшла більшість. Зала проводила їх шелестінням подиву. Далі цитую Я. Кендзьора, члена фракції НРУ:
«Так, це сталося 19.02.1999. Володимир Черняк вийшов на трибуну, зачитав вердикт про недовіру й усунення Чорновола з посади голови парламентської фракції Руху. Називав поіменно вершителів цього акта — чітко, голосно, повільно. Було видно, що він дістає неймовірну насолоду від приниження людини, якій раніше і слова поперек боявся сказати. «Червона» частина депутатів, аплодуючи, стояла і вигукувала в більшовицькому екстазі: «Руховцы, молодцы!!! Давно бы так!» А він сидів, не опускаючи голови, i дивився просто у вічі Чернякові. Мені здавалося, ще трохи, i комуністи закричать: «Розіп'яти його!» У мене, власне, i було таке відчуття, ніби людину розпинають, мов останнього злочинця.
Тридцять однопартійців із 48-ми…
28 лютого угрупування Костенка організувало нестатутне зібрання, оголошене ними «десятим з'їздом», і проголосили Юрія Костенка «головою НРУ»… 13 крайових організацій Руху ініціювали другий етап дев'ятого з'їзду, який відбувся 7 березня 1999 року у Києві, розглянув внутрішньопартійну ситуацію та визначив політику Руху на виборах 1999 року. З'їзд підтвердив повноваження В'ячеслава Чорновола як Голови Руху та нівелював розкольницькі наміри Костенка.» https://uk.wikipedia.org/.../%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0...
В. Черняк, №2 виборчого списку, виступати полюбляв, не всі його виступи були обов’язковими, цей – обов’язковий найменше. Ю. Ключковський казав, що Черняк серед найбільших його розчарувань.( Read more... )
Фотографія групи рухівців з наступного, IV скликання, на жаль, частина фотоархіву з третього занапастилась.

-